Римо-кат.: Четвер VII звичайного тижня
Греко-кат.: свщмч. Власія, єп. Севастійського
Римо-католицький календар
Четвер VII звичайного тижня
Перше читання
Сир 5, 1-8
Читання з Книги Сираха
Не покладайся на власні багатства, не кажи, – я самодостатній!
Не потурай своїй душі та потузі своїй, щоб не ввели тебе в пожадання твого серця.
І не кажи, хто, мовляв, мій володар, – бо каригідне Господь таки скарає.
Не говори: «Згрішив, а що мені сталось?» – Господь бо довготерпеливий.
Не покладайсь на прощення занадто, гріхи до гріхів додававши, і не кажи: «А що милосердя Його велике, то й безліч гріхів Він мені відпустить», – бо й милосердя, і гнів є у Нього, тож на грішних спаде його обурення.
Не гайся повернутися до Господа, не відкладай з днини на днину, бо зненацька вибухне гнів Господній, то й загинеш у годині помсти.
Не звіряйсь на багатства, несправедливо набуті: не допоможуть тобі в день нещастя.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 1, 1-2. 3. 4 і 6 (П.: пор. Пс 40(39), 5а)
Благословенний, хто довіривсь Богу
Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить +
і на путь грішників не ступає, *
і на засіданні блюзнірів не сідає,
але в Господа законі змилування має *
і над його законом день і ніч розважає.
Він – мов те дерево, посаджене понад потоками водними, *
що плід свій дає у свою пору
й що лист його не в’яне, *
і все, що чинить він, йому вдається.
Не так безбожники. *
Вони – немов полова, що вітер розвіває.
Бо про путь праведників Господь дбає, *
а путь безбожників пропаде.
Спів перед Євангелієм
1 Сол 2, 13
Алілуя, алілуя, алілуя
Прийняли його не як слово людське,
а як воно є справді – як Боже слово.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 9, 41-50
+ Слова Євангелія від святого Марка
Ісус сказав до своїх учнів:
«Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, – істинно кажу вам, – той не втратить своєї нагороди.
Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море.
І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна – сіллю посолиться.
Сіль – добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите?
Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!»
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
свщмч. Власія, єп. Севастійського
Ап. – 1 Йо. 74 зач.; 4, 20-5, 21.
20. Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. 21. І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.» 1. Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього. 2. З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо. 3. Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі. 4. Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. 5. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий? 6. Це той, хто прийшов водою і кров’ю: Ісус Христос. І не водою тільки, а водою і кров’ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда; 7. бо троє свідчать: 8. Дух, вода і кров, і оті троє – водно. 9. Коли приймаємо свідоцтво людське, то свідоцтво Боже більше. Таке бо свідоцтво Боже, що він нам свідчить про Сина свого. 10. Хто вірує в Сина Божого, той має в собі це свідоцтво. Хто не вірує в Бога, той неправдомовним його робить, бо він не вірить свідоцтву, яким Бог свідчить про Сина свого. 11. І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. 12. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має. 13. Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім’я Сина Божого. 14. І ось те довір’я, що ми маємо до нього: коли просимо щось, згідне з його волею, він вислухає нас. 15. І коли знаємо, що він вислухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо те, що просили. 16. Коли хто бачить брата свого, який грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і він дасть йому життя, тим, що грішать не на смерть; бо є гріх, що веде на смерть, і я не за цей кажу, щоб молитися. 17. Всяка несправедливість – гріх, але є гріх, що не веде до смерти. 18. Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить. Але народжений від Бога береже себе, і лукавий його не чіпає. 19. Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому. 20. Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми – у Правдивім, у його Сині Ісусі Христі. Він – правдивий Бог і життя вічне. 21. Дітоньки, бережіться ідолів!
Єв. – Мр. 66 зач.; 15, 1-15.
1. З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками – увесь синедріон. Зв’язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові. 2. Пилат спитав його: “Ти – цар юдейський?” Він же у відповідь мовить йому: “Ти кажеш.” 3. А первосвященики багато обвинувачували його. 4. І знову спитав його Пилат, кажучи: “Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять.” 5. Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат. 6. На свято Пасхи відпускав він їм одного в’язня, того, якого вони просили. 7. А був один, що звавсь Варавва, ув’язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. 8. І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. 9. Пилат же відповів їм, кажучи: “Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?” 10. Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі. 11. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. 12. Пилат знову заговорив і мовив до них: “Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?” 13. А ті знову закричали: “Розіпни його!” 14. Пилат же сказав до них: “Що за зло вчинив він?” А вони ще гірше кричали: “Розіпни його!” 15. Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли.
фінансово.
Щиро дякуємо!
