Вернер Арбер – мікробіолог і генетик, один з лауреатів Нобелівської премії в області медицини за 1978 рік. У січні Арбер був призначений президентом Папської академії наук і став першим в історії протестантом, який очолив цю ватиканську установу.
81-літній швейцарець – президент групи вчених, завдання яких – інформувати Папу про останні новини світу науки. Історія взаємин Католицької Церкви з наукою знає і темні моменти – найвідомішим прикладом можна назвати Галілео Галілея, який під тиском Церкви був змушений відректися від своїх заяв, що земля обертається навколо сонця. Лише у 1992 році Папа Йоан Павло II визнав, що Церква не мала рації в суперечці з Галілеєм.
Ви є президентом Папської академії наук з січня. Чим ви займаєтеся?
Ми стежимо за розвитком науки і обговорюємо його значення для суспільства. Я періодично інформую Ватикан про наші спостереження і висновки.
Ви – перший протестант, що обіймає цю посаду. До вас відносяться якось по-іншому, ніж до президента-католика?
Я не можу сказати – не маю з чим порівнювати. Думаю, мене вибрали тому, що побачили в мені вченого з широким колом інтересів.
Папа диктує Академії, які питання їй слід вивчати?
Інколи, але не дуже часто, з Ватикану приходить запит. Кілька років тому ми провели конференцію на тему «Момент смерті» – ми обговорювали питання про те, чи вважати померлою людину, яка пережила смерть серця чи смерть мозку. Цю тему попросив обговорити Папа.
І який був вердикт?
Ми проконсультувалися з експертами-медиками і прийшли до висновку, що смерть головного мозку важливіша, ніж смерть серця. Після зупинки серця людину можна повернути до життя. Але, чесно кажучи, треба визнати, що ми не можемо точно визначити, що вважати моментом смерті.
Деякі лежать в комі багато років. З медичної точки зору, питання звучить таким чином: коли вилучення органів людини етично прийнятне? Ватикан також цікавить питання про те, коли душа покидає тіло людини. Але ми не можемо дати на це питання наукової відповіді.
Папська академія наук незалежна від Ватикану?
Так. Академія має дуже довгу історію, говорять, що вона існує вже більше 400 років.
Наскільки сильний вплив Академії на Папу?
Думаю, час від часу Папа розглядає результати нашої роботи, і вони стають частиною його знання. Таким чином, вони впливають на його рішення.
Що пов’язує Папу і науку?
Питання, такі як «що таке реальність»? Багато людей думають про це, незалежно від того, релігійні вони чи ні. «Що є істиною»? «Звідки я»? А також питання про еволюцію: «Яка різниця між життям і «не-життям»?
Папа вважає, що рушійна сила еволюції – Творець, божественна сила, яка розумно спланувала і веде еволюцію. Що ви про це думаєте?
Досі наука не може ні довести, ні спростувати існування Бога, яким би не був Бог. Можливо, це станеться через 100 років, я не знаю. Як вчений, я не бачу вказівок на якусь первинну волю, що створила людину.
Але, якщо чесно, ми повинні визнати, що хоча ми можемо робити багато заяв відносно реальності, навіть я, як вчений-еволюціоніст, не можу сказати, як з’явилися перші живі організми.
Як наука це пояснює?
Наука називає це самоорганізацією. Ми можемо довго і детально обговорювати механізм еволюції – як еволюції космосу, так і еволюції життя. Ми можемо сказати, що коли сонце витратить всю свою енергію і помре, це буде частиною природної еволюції. До цього моменту на нашій планеті існуватимуть різні форми життя.
А що вважається «життям»?
NASA, американське аерокосмічне агентство, ввело два критерії: по-перше, живий організм повинен володіти здатністю до репродукції; по-друге, популяція організмів має бути здатна пристосовуватися до довкілля, або, іншими словами, еволюціонувати. Саме це існує на нашій планеті – всі живі організми володіють цими двома здатностями. Я вважаю це хорошим визначенням терміну «життя».
А що про це визначення думають Папи?
У 1995 році, під час аудієнції з членами Академії, Папа Йоан Павло II підтвердив необхідність розглядати можливість того, що життя еволюціонує і може адаптуватися до умов середовища. Він не назвав це фактом, але визнав необхідність брати це до уваги.
Бенедикт XVI поки ніяк не відкидав цього, хоча, наскільки я знаю, він ніколи докладно не розглядав це питання. Люди, близькі до Папи, говорили мені, що Католицька Церква розглядає космічну і біологічну еволюцію, як «перманентне творіння».
Евелін Коблер, Католицький Оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
