Ріта Меґліорін доглядала за Папою Йоаном Павлом ІІ останні два рази, коли він перебував у поліклініці Джемеллі. Вона одна з небагатьох, хто так близько був біля Папи в останні дні його страждань.
«Я піклувалася про Папу в його останні хвилини, бо була головною медсестрою реанімаційної палати і тому відповідала за цих пацієнтів. Це була абсолютно випадкова зустріч і спочатку я не була готова до такого роду завдання. З часом я зрозуміла, що в наших стосунках було щось незвичайне, воно повністю виходило поза звичні відносини з особою. У ньому було щось таке, що випливало з найважливішої частини людини.»
Медсестра розповідає, що Папа ніколи ні на що не скаржився, навіть в моменти сильного болю.
Щоранку вона заходила до нього у палату. Папа вже не спав. Він завжди прокидався о 3 або 4 годині ранку для молитви.
«Я наближалась до його ліжка і казала: «Доброго ранку, Ваша Святосте, сьогодні знову сонячний день», – тому, що протягом його перебування кожен день був дуже сонячний. Я ставала на коліна, він благословляв мене і гладив по обличчі. І таким був початок нашого дня. Я виконувала свої обов’язки, щоб бути непохитною медсестрою, а він – свої, щоб бути вимогливим непохитним пацієнтом.»
Вона каже, що Папа завжди хотів знати, який в нього насправді стан і, якщо він не розумів медичних термінів, то зупиняв і просив пояснити.
Йоан Павло ІІ також цікавився станом здоров’я інших пацієнтів з лікарні і молився за них навіть тоді, коли йому було особливо важко.
Меґліорін була однією з небагатьох людей, кого покликали в апартаменти Папи у його останні години для прощання.
«У той момент я ще раз змогла побачити шляхетність Йоана Павла ІІ. Він був при свідомості до кінця і не переставав дивитися на образ розіп’ятого Христа. Його кімната була сповнена світлом і в ній не було ні просторового, ні часового виміру. До самого кінця крізь вікно було чутно пісні молодих людей і молитви вірних на площі. Це був незабутній момент.»
Їй також випала нагода попрощатися з Папою в такий самий спосіб, як вони кожного ранку в лікарні віталися, реченням: «Доброго ранку, Ваша Святосте, сьогодні знову сонячний день».
Папа подивився на неї з любов’ю. Це був найбільший дарунок, який він зробив в останні години життя. Його пам’ятають як чоловіка, який ніколи не боявся смерті, хвороби, чи болю.
За матеріалами: Католицький Оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
