Нам бракує любові

Роздуми до Слова Божого на четвер VII тижня Великодня

І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, – а я в них! (Йн 17, 26)

Кожна людина в спілкуванні з коханою особою зустрічалась з проблемою непорозуміння: я сказав, щось одне, а людина сприйняла це по-своєму, я хотів пожартувати, а людина образилась і навпаки… Чому таке трапляється? Можливо, відповім дещо спрощено і, навіть, банально: бракує любові.

Дійсно, любов неможлива без довіри. Якщо я маю довір’я до певної особи, то це довір’я мені наче диктує: ця людина робить це не зі злої волі, це я чомусь цього не розумію, але намір ця людина має добрий. Якщо ж у моєму серці бракує довір’я до цієї людини: то до будь-яких її вчинків або слів я буду ставитися з обережністю (недовірою), а відтак буду дошукуватися злого в учинках цієї людини.

Любов може, не розуміючи розуміти. Це прекрасна риса любові! У Бога любов доходить до найвищого досконалого рівня (вона необмежено досконала), а отже Бог розуміє нас завжди. Мало того, що Він включає нас до любові, яка єднає Три Особи Пресвятої Трійці.

Чому ж ми не відчуваємо любові? По-перше, бракує в нас довір’я, відданості Богові. Цей брак віри обумовлений тим, що ми ще боремося з наслідками первородного гріха в нашому тілі. А одним із цих наслідків саме і є схильність до недовіри, егоїзму, пожадання, гордині…

Кожен наш день ми повинні починати і закінчувати з акту довіри Богові, відкриваючись на Божу любов. Адже чим більше ми через довір’я Богові відкриваємось на Божу любов, тим менше сил має в нас гріх.