Роздуми над Словом Божим на вівторок ХІІІ звичайного тижня, рік І
В одній з книжок з циклу порад психологів у вирішенні конфліктних ситуацій автор зазначає, що людина завжди схильна переоцінювати можливі загрози: проблема буває не такою великою, як нам здається. Справді, людина під впливом емоції страху часто перебільшує проблему. Як каже добре відоме народне прислів’я: «у страху великі очі».
Страх — це почуття, а відтак сам по собі він не є ні добрим, ні злим, Навпаки, він як і біль, може нам сигналізувати про небезпеку для нашого життя. Важливо те, як ми його будемо використовувати: або зберемо всі свої сили, щоб мужньо протистояти загрозі, виконуючи все, що в наших силах, або просто віддамо себе у владу страху і тоді це вже справжня проблема, яка називається панікою.
Якщо ми хочемо керувати страхом, ми повинні зберігати довіру, на щось або на когось сподіватися. Інакше в стані безнадійності опертися спокусі паніки неможливо. З апостолами, які перебували у човні, був Ісус. І сама Його присутність, незалежно від того спав Він чи не спав, була для них найліпшою гарантією безпеки: адже Він — Син Божий. Однак апостоли піддаються страху, їм недостатньо того, що Господь з ними, і в паніці благають про допомогу: «Господи, рятуй — гинемо!» (Мт 8, 25).
Подібно буває і в нашому житті: маємо проблеми, труднощі, переживання, а Господь, здається, відсутній у нашому житті: Його присутність на наше життя здається ніяк не впливає. Починаємо кричати й взивати до Нього, але у відповідь знову мовчання. Чому?
Все тому ж, що й у випадку з апостолами: бракує уповання, віри в те, що Бог, якщо ми зробимо все, що від нас залежить, не допустить нам жодної шкоди. Бракує нам віри в те, що Бог є з нами та піклується про нас. Забуваємо про те, що віра — це не впевненість в тому, що ми побачили, а навпаки: «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих» (Євр 11,1). Тобто, коли я справді довіряю, то я дозволяю Ісусу Христу спати в човні мого життя навіть тоді, коли навколо вирує буря спокус і проблем…
фінансово.
Щиро дякуємо!
