У стражданні душа дозріває до Божого Царства

Роздуми до Слова Божого на суботу XXIV звичайного тижня, рік І

Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні (Лк 8, 15)

Згідно слів Ісуса Христа з сьогоднішньої притчі, Слово Боже має таке саме відношення до людської душі і її життя, як зерно до землі. Як зерно для розвитку і принесення плоду, для чого зрештою його і кидають в землю, потребує добре підготовленої землі, так і Слово Боже, яке повинно принести в людському житті плід, потребує для свого розвитку добре підготовленої душі. І як для зерна, яке кидають в землю, є різні перешкоди, що не дають йому принести плоду, так само і Слово Боже зустрічається з різними перешкодами в серці людини, лише ці перешкоди походять від самої людини.

Перші люди, яких символізує земля край дороги, є людьми поверхневими, які сліпо слідують своїм забаганкам і не вміють розрізняти, що принесе їм насправді добро, що зло. Найважливіше, що вони не задумуються над своїм вічним життям.

Наступні, яких символізує кам’яниста земля, це справді щирі люди, але бракує їм терпеливості, яку символізує це коріння. Тому Боже Слово не може зростати в них, адже не має однієї з важливих умов до зростання – часу.

Іншою перешкодою для розвитку і життя зерна Божого Слова є пристрасті людини. Людина, охоплена жагою влади, насолоди, розкоші тощо, глуха справ, які стосуються її вічного життя. Пристрасті, наче тернина душать в серці Боже Слово.

Зрештою, що важливо в тих, людях, в яких Боже Слово зростає і приносить плід – це те, що вони приносять цей плід у стражданні (Лк 8, 15). Страждання або випробування важливі для дозрівання людської душі до Божого Царства.