Роздуми над Словом Божим на вівторок ХХХІІ звичайного тижня, рік І
Чому Господь так виразився про служіння? Багатьох читачів ці слова можуть збентежити. Навіть коли хтось добре виконує всього лиш те, що повинен, ми все одно вдячні такій людині і якось свою вдячність виражаємо. Зрештою, подумаймо: хто з нас хотів би чути таке звертання — «Нікчемний раб!»? Хто хотів би почути такі слова на свою адресу? Такий титул у Церкві не зустрічається. Жодного разу я не чув привітання: «Слава Ісусу Христу, Нікчемний Отче!» Або: «Посповідайте мене, Нікчемний Слуго Божий!» А тут… кажіть: «Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити…» Спробуймо докладніше дослідити цей вираз, аби збагнути думку Божу та її зміст для нас.
Слово, якого вжито в оригінальному тексті Нового Завіту, грецькою мовою звучить ахрейос, що дослівно означає «безкорисний», «непридатний». У грецькій філософії та літературі це слово означало не здатну до якогось діла людину (згідно із Платоном) або непридатного до військової служби (згідно із Геродотом). Раби нікчемні або слуги нікчемні — не здатні до нічого іншого, як тільки до того, що їм наказано виконати.
Цивілізація, в якій нам випало жити, міцно відзначена «користю» як мотивацією багатьох людських дій: починаючи від бізнесу й завершуючи особистими відносинами. В євангельському тексті згадане слово вжито в контексті служіння. Це дуже важлива вказівка Спасителя: служіння не можна сприймати у категорії користолюбства, а тільки виходячи з любові. «Любов є завжди «дармова» і не має жодної іншої мети поза нею самою; також і жодної плати за себе, окрім себе самої», — писав видатний богослов минулого століття Ганс Урс фон Бальтазар. Буття слугою визначає ідентичність християнина. Це буття є постійним. Слуга є слугою не тільки тоді, коли працює, але також і коли відпочиває, і навіть тоді, коли сидить із Господарем за одним столом.
Образом такого служіння є сам Спаситель, Котрий під час Останньої Вечері обмив ноги своїм учням і дав заповідь робити так один одному: мати таку само життєву позицію любові.