Зруйнувати гріх

Роздуми над Божим Словом на четвер ХХХІV звичайного тижня, рік І

Важко собі уявити цю апокаліптичну картину. Навіть у фантастичних фільмах, які останнім часом присвяченні катастрофам, рідко таке побачиш. Однак не це мене вражає в наведеному уривку, а слова Ісуса: «Як це почне збуватись, випростайтесь і підніміть ваші голови вгору, бо ваше визволення близьке». Яка це руїна і катастрофа може наближати визволення? Спробуймо розглянути цей фрагмент у світлі інших текстів Святого Письма.

У Слові Божому часто можна помітити такий порядок подій: щоб настало щось Боже (Його Царство, Його справедливість), не-Боже має бути зруйноване. Задля того, щоб настало Боже Царство (або царювання — грецькою мовою це те ж саме слово), гріх має перестати царювати у нашому смертному тілі (Оріген, Про молитву). Аби в мені постала будівля Божого життя, усе те, що було понабудовуване мною, моїми грішними вчинками, пожаданням, нездоровими амбіціями має бути зруйноване. Неможливо звести нову будівлю, коли ще стоїть стара. Неможливо побудувати новий дім і тоді, коли ще стоять хоча б тільки стіни старого. Усе мусить бути зруйноване, щоб усе було збудоване. Таке завдання, між іншим, отримує пророк Єремія: «Оце настановляю тебе Я нині над народами й над царствами, щоб ти викорінював і руйнував, вигублював і валив, будував і насаджував» (Єр 1, 10). Звернімо увагу на послідовність: спершу Єремія має викорінювати та руйнувати, вигублювати та валити, а вже потім, після цього, будувати й насаджувати.

Залишається щиро себе запитати: «Чи прагну я, щоб усе це звершилося заради мого визволення. Чи хочу я, щоб розвалились мої плани й звершились Божі, щоб відмерло те, що я наплодив (гріх), зате воскресло те, чого Бог бажає для мене (життя у святості й свободі)?» Євангеліє говорить про спустошення Єрусалиму. Інколи ми почуваємося спустошеними, носимо пустку в серці. Найчастіше поспішаємо її заповнити — байдуже чим, аби лиш позбутися гнітючого відчуття внутрішньої порожнечі. А може це спустошення було доторком Божої руки задля того, щоб я був по-справжньому сповнений життя? Неможливо наповнити посуд, який і так уже повний (ось тільки не тим, що треба). Спершу цю посудину належить зробити порожньою. Можливо, що така «посудина» відчуватиме дискомфорт. Але якщо по-Божому сприйме і переживе цей час, то отримає повноту життя.

«Я ж прийшов, щоб ви мали жит­тя і щоб над міру мали» (Йн 10,10).