Роздуми до Слова Божого на середу ІІ тижня Великого Посту
Ісус розпочав дорогу в Єрусалим. Дослівно написано, що Він почав туди підніматися. Єрусалим — це місто, куди можна лише підніматися. Взяв осібно Дванадцятьох — Ісус не розповідав про Страсті геть усім, а лише найближчим, своїм учням. Найбільші скарби ховають у найкращих посудинах (св. Йоан Злотоустий). Коли отримуєш саме таке одкровення про смерть і воскресіння Господа, — належиш до близького грона Його учнів. Твоє наслідування Ісуса — це дорога до Єрусалиму, і твоє служіння — це також дорога до Єрусалиму. Тому хтось, хто шукає власного утвердження і самозадоволення в християнському житті й служінні, може дуже розчаруватися (цей досвід мені знайомий). Служіння є хрестом.
“ Хтось, хто шукає власного утвердження і самозадоволення в християнському житті й служінні, може дуже розчаруватися
Коли учні втікали з Єрусалиму в Емаус, то не вони йшли слідами Ісуса, а радше Ісус їхніми слідами наздоганяв їх, шукав їх. Натомість у Євангелії від Марка (10,32) виразно сказано:
Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим, Ісус ішов перед ними …
Чому Марко пише про такі деталі? Може, тому, що можна йти в Єрусалим — але з власними очікуваннями, власними планами, власними амбіціями, і бути при цьому впевненим, що на те все є воля Божа. Святий Павло про себе пише: був переконаний у виконанні волі Божої тоді, коли їхав у Дамаск переслідувати й ув’язнювати християн. Можна йти в Єрусалим і нести з собою очікування свого тата або своєї мами…
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами, кланяючись і просячи щось у Нього. Він запитав її: «Чого бажаєш?» Вона відповідає Йому: «Скажи, щоби двоє моїх синів сіли — один праворуч Тебе, а другий — ліворуч у Твоєму Царстві» (Мт 20, 20-22).
Коли я раніше читав цей фрагмент, то зовсім не дивувався. Але уявіть собі таку картину: підходить до Ісуса якась жінка старшого віку і двоє мужиків по 30-35 років, які бояться самі про щось запитати і, образно кажучи, сховалися за спідницю своєї матері. Відразу у спільноті виник конфлікт, дух заздрощів, конкуренції. Чому? Пригадаймо собі, що то за сини були у Заведея. В Євангелії від Марка (3, 13-19), у тексті про покликання Апостолів читаємо:
І Він вийшов на гору, і покликав, кого сам хотів; вони ж приступили до Нього. І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх, і щоб мали вони владу оздоровляти недуги й вигонити демонів. І визначив Він оцих Дванадцятьох: Симона, і дав йому ймення Петро, і Якова Зеведеєвого, і Йоана, брата Якова, і дав їм імена ВОАНЕРГЕС, ЦЕБТО СИНИ ГРОМОВІ, і Андрія, і Пилипа, і Варфоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфієвого, і Тадея, і Симона Кананіта та Юду Іскаріотського, що й видав Його.
Як думаєте, звідки така назва — сини громові? Можливо, вони справляли на всіх таке враження?! Але як підійшли трохи ближче до Єрусалиму й Ісус розповів, що на них чекає, то сини грому сховалися за мамою.
Не можна наслідувати Ісуса зі сподіваннями своєї мамусі!
У Євангелії від Марка, де описано покликання цих двох учнів, читаємо про батька і наймитів (Йоан і Яків їх залишили), про матір же ані слова. Але вона дала про себе знати через три роки, перебувала завжди десь поблизу, аж трапилася слушна нагода вийти «на арену життя» своїх дітей. І це сталося тоді, коли Ісус говорив про страждання, смерть і хрест. Події, які є хрестом, відразу виявляють правду про мене і про тебе.
З ким і з чим сьогодні йдеш до Єрусалиму?
фінансово.
Щиро дякуємо!
