І Всеукраїнський Євхаристійний конгрес зібрав 26 травня католиків Києво-Житомирської дієцезії у столичному співкатедральному храмі св.Олександра.
Подія такого рівня, як Євхаристійний конгрес, має багато вимірів, і символіка є далеко не останнім з них. Із самого початку цього святкового зібрання символи виникали і нагромаджувалися, складаючи вкупі цілком виразну картину. Наприклад, символ Народу Божого як царства священиків став особливо виразним, коли урочиста процесія з десятків священиків та єпископів увійшла в храм, і пастирі, привітавши вівтар поцілунком, розійшлися по відведених для них місцях. Таким чином третина храму св.Олександра вмить перетворилася на пресвітерій. А вірні, які стояли по бічних навах, немовби видимо увійшли до вівтарної, священицької частини молитовного зібрання.
Не менше важливим був також і символ єдності Церкви Христової в її різних обрядах. Загалом ми ніби вже звикли до символіки вселенської єдності Католицької Церкви, яка підкреслюється, наприклад, прибуттям на такі свята пастирів із далеких країв (цього дня на св.Месі були єпископ Казимир Велькосєлєц із Білорусі, о.Яцек Пуч із Молдови, і якби не хвороба, то був би ще архиєпископ Тадеуш Кондрусевич). Але далеко не завжди за одним вівтарем стоять римо- і греко-католики. Цього ж дня ми бачили і кардинала Любомира Гузара, і єпископів Йосифа Міляна (Київ) та Венедикта Алексійчука (Львів). Їх, а також представників Православної Церкви, держави та столичних властей привітав на початку архиєпископ Мечислав Мокшицький.
На св.Месі передслужив Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Томас Едвард Галліксон. Основні частини Служби правилося латиною, а для повнішої участі вірних було видрукувано спеціальні книжечки з усіма текстами, читаннями, співами та молитвами для адорації, яка відбулася на завершення богослужіння.
Я не буду переповідати привітання архиєпископа Мокшицького чи проповідь, яку виголосив владика Маркіян Трофим’як. Богослужіння транслювалося телебаченням EWTN, і напевно ці записи будуть доступні в інтернеті. Його Преосвященство архиєпископ митрополит Львівський заохотив зібраних приходити до Христа, використати цю можливість – конгрес – та інші Служби Божі й адорації у парафіях, аби поговорити з нашим Богом, виплакатися перед Ним, просити про допомогу, благодаті, навернення і дякувати за Його Божу велич. Єпископ Маркіян на самому початку проповіді ще раз пояснив, що таке Євхаристійний конгрес, «бо слово Євхаристія знане, і слово конгрес знане, але разом вони для наших співвітчизників не до кінця зрозумілі».
Конгрес – це зібрання і єднання. Для віруючих у ці дні конгресу це ще й нагода заявити про себе саме як про віруючих: ми не просто приходимо до церкви, аби відбути якусь повинність; ми приходимо, бо насправді віримо в те, що Бог є настільки могутній, що міг і світ створити, і людство відкупити, і Церкву заснувати, і перебуває в ній під видом хліба.
Про різні аспекти Євхаристії по обіді було виголошено три реферати: наші пастирі підготувалися, щоб пояснювати вірним, чим є католицька віра (вона не є «культом хліба», як закидають деякі протестанти – вона є поклонінням Живому Богу, Який побажав дати нам Себе як хліб). Отець Ян Щих розповів про священство Христа як підставу Таїнства Євхаристії та зв’язок священства Старого і Нового Завіту. Він, зокрема, підкреслив, що віра християн не становить міфології, як це було стосовно язичницьких вірувань. Ординарій Києво-Житомирської дієцезії Петро Мальчук зосередився на значенні святкування неділі. Реферат ординарія Луцької дієцезії єпископа Маркіяна Трофим’яка був коротким оглядом історії відновлюваної на українських землях Церкви.
Між рефератами був час для запитань. Одне з них єпископ Станіслав Широкорадюк скерував до єпископа Петра Мальчука: як бути з тими рухами в Церкві, які воліють мати «свою» літургію, свої, окремі від загальної парафіяльної спільноти, недільні зібрання? Відповідь була цілком конкретна: такого бути не повинно. Хоч би які новітні рухи поставали по наших парафіях, а участь у святкуванні Дня Господнього всією парафіяльною спільнотою – обов’язкова.
Під час свого історичного нарису єпископ Маркіян підкреслив, що Церква в нелегкі часи вистояла завдяки міцній єдності та співпраці священиків і мирян. А ще з його нарису можна було зробити висновок, що у певному сенсі «Євхаристійні конгреси» не становлять особливої новини для наших вірних. Бо так було, що один священик на кілька парафій-напівсиріт приїздив служити св.Месу, виставляв Пресвяті Дари для поклоніння, і їхав до наступної парафії, де теж треба було служити Євхаристію, сповідати… І доки він не повернеться, вірні тривали на молитві перед Ісусом Євхаристійним, інколи довгі години. Розуміння, чим є спільна молитва перед Пресвятими Дарами, не полишало католиків нашої землі. Отож Перший Всеукраїнський Євхаристійний конгрес є першим тільки з огляду на своє офіційне проголошення…
Після історичного огляду, зробленого владикою Маркіяном, єпископ Станіслав зауважив, що на св.Месі було дуже багато присутніх, натомість на пообідні конференції залишилися далеко не всі. А серед тих, хто слухав підготовлені реферати, він відзначив немало знайомих облич. «Ті, хто звідси сміття відрами виносив, коли ремонтували відданий вірним храм, хто вклав свій труд у відновлення Церкви, залишилися», – відзначив він. І в цьому нюансі нинішнього святкування теж прозирає глибока символіка: хто знає, як тяжко було відвойовувати своє право на віросповідання, той залишається вірний і надалі.
Серед питань, на які відповідали єпископи, було й таке: як святкувати неділю, щоб це було родинним святом? – Не тільки піти на службу, а визначити цей час як день для Бога: тобто не повертатися до роботи, відбувши Месу, а присвятити решту дня своїй сім’ї, відвідати родичів чи друзів, або ж віддати кілька годин на справи милосердя. – А що робити тим, хто не має змоги бути на св.Месі саме в неділю, наприклад, маючи чергування в лікарні? – Звичайно, треба бути на Службі Божій принаймні в будній день, але при цьому пам’ятати, що «якийсь інший день» все одно не є неділею.
По завершенні зустрічі єпископ Петро Мальчук пояснив для CREDO, яким буде подальше святкування у Києво-Житомирській дієцезії.
– У понеділок, в день Марії Матері Церкви, будуть урочисті св.Меси у двох дієцезіальних марійних санктуаріях: Бердичівському та в Довбиші. У четвер і п’ятницю будуть зустрічі по центральних деканатах, а в суботу урочисте богослужіння відбудеться в Житомирі. Особливо упродовж цього тижня богослужіння обов’язково включатимуть в себе адорацію Пресвятих Дарів. А в Житомирі, на завершення, буде ще й процесія. Сьогодні в Києві нам не вдалося це зробити, хоча Євхаристійні конгреси, як відомо, починалися з того, що люди виходили на процесії вулицями своїх міст. Однак тут і святкування Дня Києва, і наближення урочистості Тіла і Крові Христових – для узгодження з міською владою вже довелося вибирати, чи процесія зараз, чи на Боже Тіло. Ми вирішили, що краще буде влаштувати день конференцій. А відзначення урочистості Божого Тіла таким чином відбудеться немовби «в рамках» Євхаристійного конгресу.
фінансово.
Щиро дякуємо!
