Притча про виноградник

Роздуми над Словом Божим на понеділок ІХ звичайного тижня, рік ІІ

Притча про виноградник нагадує перші розділи Книги Буття: Бог творить людину на свій образ і на свою подобу, все інше Він творить для людини і ставить її в раю доглядати та пильнувати сад. Адам же не тільки не приніс плоду у свій час, а ще й зірвав той, що його заборонено було їсти.

Чим є отой виноградник з усім необхідним спорядженням (мур, винотока, башта)? Кожен з нас отримує певний «пакет» Божих інвестицій і всі необхідні інструменти, щоб виноградник нашого життя був плідним, приносив плоди. Ми отримали Слово Боже і маємо інструмент необхідний для того, щоби Слово примножувалося в нас і зростало. Це — наш інтелект, пам’ять. Бог обдарував нас часом, але й дав молитву, щоб освячувати час і таким чином приносити плід слави Богу. Дав нам любов і дав ближнього, якому можемо її дарувати. Усе є для того, щоб приносити плід.

“ Після того як доводиться сповідатися з одних і тих самих гріхів, надія Бога справді вражає

Час від часу Господар виноградника, як і колись протягом історії спасіння, посилає своїх слуг, щоб отримати плід. І подібно, як це було «колись», так і зараз досить часто трапляється їх не розпізнати…

Найбільше, що вражає в цьому тексті, — надія Господаря, що до Його Сина матимуть пошану: Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, кажучи: “Мого сина вони пошанують!” (Мт 12,6). Ці слова розкривають серце нашого  Небесного Отця і виражають Його наміри щодо нас. Отець сподівається, що ми вшануємо Сина. Після того як доводиться сповідатися з одних і тих самих гріхів, надія Бога справді вражає: “Мого сина вони пошанують!”