Римо-катол.: 10 листопада (обов’язковий спомин)
Великі часи народжують великих особистостей… Тосканець на ім’я Лев став єпископом Рима у такі круті часи, що «крутіше» не вигадають навіть голлівудські сценаристи.
Він народився близько 400 року, і з молодих років став відомий завдяки своїй ерудиції та непересічним дипломатичним здібностям. Ще бувши тільки аколітом, він уже діставав доручення від тодішнього папи Сикста ІІІ для важливих поїздок (одна з таких — наприклад, до св.Августина в Гіппону). А як Сикст ІІІ помер, шанованого Льва обрали на папу. І не стало завадою те, що сам Лев у цей час перебував із черговою місією в Галлії!
А він був і в Галлії, і в Північній Африці, бо треба було приводити віровизнання Церкви до Божого ладу. Початок V століття — це саме той час, коли Пелагій проголосив, що Христос зовсім не приніс відкуплення гріхів, а Несторій стверджував, що в Ісусі співмешкали дві особи. Коли суперечки про монофізитизм розхитували всі помісні Церкви, саме цей Папа написав до Константинопольського патріарха «Томос» із викладенням підстав правильної віри. Східні Церкви цей томос не побажали прийняти, тоді папа Лев скликав 451 року Халкідонський Собор, на якому вчення про дві природи у Христі було затверджене, монофізитство засуджене, і ми посьогодні сповідуємо співіснування у Христі Ісусі двох природ, Божої та людської, які нічого одна в одної не віднімають, роблячи Ісуса істинним Богом і водночас істинною людиною. Від зібраних на Соборі єпископів папа вимагав прийняти «виклад віри, уміщений у нашому догматичному посланні». І східні єпископи визнали, що «вустами Льва промовляє Петро».
А що таке був той 451 рік для самої Італії? Папа Лев рятував не тільки основу віри, він ще й рятував Рим. Саме в той час на Італію пішов походом на чолі сумно відомих гуннів той самий сумно відомий Атілла. Палали Венеція і Лігурія. Папа 452 року вирушив назустріч грізному й нещадному гуннові. Поблизу Мантуї відбулася їхня розмова. Атілла повернув свої загони назад, передумавши входити в центральну Італію. Папа зробив те, на що не спромоглися ані римські війська, ані переляканий імператор.
Які ще неприємні назви ми пам’ятаємо з історії? Хто залишив своє ім’я в історії як символ безкультурності, бездуховності, тупості… коротше, вандали є вандали. Так ось, 455 року саме папа Лев вийшов протистояти вандалам, і відбулася чергова розмова — з вандальським королем Гейзеріхом. Цей не відступив перед погрозою кари Божої, але погодився не палити і не грабувати Рим і його церкви, а також не вбивати населення. Щоправда, повністю він свого слова не дотримав — Рим пограбували.
Не тільки могутніх язичників та неслухняних пастирів із числа «своїх» християн папа Лев прикликав до порядку. Він використав свою папську владу також і для вбезпечення Церкви від проблем із державою. Наприклад, домігся від імператора Валентиніана ІІІ декрету, що постанови єпископа Рима мають юридичну силу. А також що єпископи не підлягають світським судам.
За папи Льва Великого, який дбав про віровчительну, літургійну, пасторальну єдність Церкви, постали перші збірники літургійних молитов латинською мовою. Крім того, він залишив по собі 200 листів і понад 100 проповідей, виголошених перед римлянами з нагоди різних свят. Його писемна спадщина представляє нам високоосвічену людину великої культури. Недарма він став покровителем співаків і музикантів.
Помер 10 листопада 461 року в Римі, похований у портику базиліки св.Петра. Папа Бенедикт XIV проголосив його 1754 року Вчителем Церкви.
Зображається у папському вбранні або у строї єпископа східного обряду; нерідко — у процесі писання. Його атрибути: книга, келих, а також загін із півмісяцем, якому він заступає дорогу.
© Copyright «CREDO» 2012.
Повне або часткове використання матерiалiв тільки за наявності гіперпосилання на на www.credo-ua.org. Передрук у друкованих ЗМІ або будь-яке інше комерційне використання матеріалів «CREDO» можливе лише з письмового дозволу редакції.