Римо-катол.: 28 червня (обов’язковий спомин)
Іринея Ліонського, єпископа, який жив у ІІ ст.н.е., сьогодні варто проголосити головним «просвітлювачем мізків» для безлічі наших сучасників, які захоплюються фентезі та іншими культурними явищами (фільмами, іграми тощо), базованими на тому самому гностицизмі, з яким боровся цей святий.
Гностицизм став загрожувати християнству в його дуже ранньому, ще «дитячому» віці (йдеться про ІІ ст.!). Спокуса визнати когось — а власне кажучи, себе, з боку тих, хто ставав гностиками, — «більш духовним», «вибраним», «утаємниченим», «призначеним», «сповненим знання» (а «гноза» грецькою саме і є «знання») — від початку була диявольською оманою. Бог є світло, і тьми в Ньому немає. І потаємних сторін, прихованого знання, особливої втаємниченості в Ньому та у вірі в Нього немає. Є таїнства, які завжди залишаються таємницею, але вони не є «таємним знанням»!
Суть того, що розказується і нав’язується сьогодні, — що боротьба добра і зла вічна і предвічна, і що вона має космічний вимір і космічне значення, і що Деміургові-творцю допомагають на землі його вибрані-архонти. Здається, в будь-якій сучасній культурній жуйці наявне саме це підґрунтя…
Святий Іриней народився приблизно 125 р.н.е., він безпосередньо належить до ланцюжка тих «перших із перших»: учень св. Полікарпа, який, своєю чергою, був учнем Апостола Йоана. Став місіонером, вирушив у язичницьку Галлію; 177 року був делегований від місцевого кліру з листом до Папи Елевтерія. Для нас це свідчить про його авторитетність у місцевій Церкві, а йому допомогло уникнути мученицької смерті, якої зазнав тодішній ліонський єпископ Понтій, коли правитель провінції, Септимій Север, звелів вирізати християн. Повернувшись до Ліона, Іриней уже сам став єпископом. Дата його смерті точно невідома. Імовірно, це сталося 202 року, про що згадує св. Єронім.
Він багато трудився над богословською освітою тодішніх християн, пишучи різні твори; до нас вони дійшли в уривках, цитатах і перекладах, але оцінити його богословську думку цілком можливо. Найвідоміший труд св. Іринея — трактат «Проти єресей». Цю працю відзначають не тільки глибока віра і глибоке богословське чуття, а й методологічна правильність (ідеться про викладення єресі та її послідовне спростування, а не загальні закиди в неістинності). Також цей трактат важливий для істориків, бо в ньому йдеться про конкретне життя тодішньої Церкви і частково — про біографію самого святого.
Іриней писав грецькою, що підтвердилося знайденням 1940 року папірусної бібліотеки в м.Тура, де виявлено три з п’яти томів трактату «Проти єресей». До ІІІ ст. грецька була найпоширенішою і «офіційною» мовою в Церкві. Праця «Проти єресей» дійшла до нас у латинському перекладі. Друга його найвідоміша праця — «Підтвердження апостольського вчення» — збереглася в дослівному вірменському перекладі. Вона присвячена доказові істинності Євангелія на підставі пророцтв Старого Завіту.
Саме в межах боротьби з гностицизмом формувалося й уточнювалося вчення про Трійцю (завдяки св. Іринею цей термін міцно увійшов у богослов’я), про зв’язок гріхопадіння й відкуплення — що заперечували гностики; також і про Втілення, бо всі гностики були докетистами, тобто не визнавали повноти втілення Бога.
В іконографії зображається як чоловік старшого віку у вбранні латинського єпископа, з митрою і пасторалом.