Свідчення

Є чоловіки, які ніколи не зраджують своїх дружин

06 Листопада 2018, 13:45 4191

Нещодавно у нас гостювали друзі — сімейна пара. Після вечері я, як завжди, став допомагати своїй дружині прибирати зі столу і почав мити посуд.

Для нашої сім’ї це звична справа. Не можу сказати, що вдома лише я мию посуд, але я не вбачаю в цьому нічого особливого і чогось незвичайного. Як на мене, допомагати своїй жінці – це перший обов’язок чоловіка.

Це свідчення від щирого чоловіка розмістив сайт Тутка.

Спостерігаючи за моїми діями, дружина друга, не без заздрощів у голосі, сказала до свого чоловіка: «Ось дивись, Андрій Світлані допомагає, а ти навіть тарілку за собою вдома прибрати не можеш!» 

На що чоловік відповів:

«А ти мені тоді навіщо?»

У мене тут же виникло зустрічне запитання:

«А ти їй навіщо? Тамагочі, за яким потрібно прибирати і якого треба годувати, вона може і на телефон завантажити!»

Я ніколи не розумів такого ставлення багатьох чоловіків до своєї другої половинки. Чому ви вважаєте, що хатні клопоти — це тільки жіночий обов’язок? А який тоді чоловічий? Цвях у стіну забити? Але, почекайте, цвях у стіну ви не щодня забиваєте, а домашні справи потрібно робити кожен день. Чому все це має лягти на тендітні жіночі плечі?

Коли я почав висловлювати ці аргументи другові, він обурився: «Наші діди споконвіку так жили: жінки за господарством стежать, а чоловіки працюють! І раніше у жінок більше обов’язків було: і будинок, і худоба, воду з колодязя тягали і в печах їсти варили. А зараз у них вдома всі зручності, машинки-автомати, праски з парогенератором, мультиварки і посудомийки: їм взагалі нічого робити не треба, так що посуд вона може і сама помити, а я на роботі втомлююся».

Згоден, нашим бабусям було нелегко і сучасним жінкам дуже допомагає побутова техніка. Але зараз жінки так само працюють нарівні з чоловіками (я не кажу про «ляльок з очима», чиє покликання — бути аксесуаром до багатих стариганів). У нашій сім’ї так прийнято: ми приходимо з роботи, я допомагаю дружині приготувати вечерю і прибрати вдома, потім разом відпочиваємо. Я вважаю, що моя жінка не зобов’язана сама цілий вечір проводити на кухні й біля мийки, сама займатися з дитиною, а потім утомлена падати з ніг. Я хочу бачити поруч із собою красиву і не замучену домашніми справами дружину. І це насамперед моя турбота. Якщо я не буду їй допомагати, то в неї і не буде сил та часу на себе й мене, відповідно. Інакше який же я чоловік і захисник, якщо не можу допомогти своїй коханій?..

 

Друг якось зізнався, що має коханку.

«Навіщо???» – здивувався я. На що той відповів: «Так, втомився від дружини. Мені з нею нудно, вона постійно на кухні, завжди чимось невдоволена, нескінченно возиться з дитиною, за собою не стежить, у неї завжди болить голова, секс у нас раз на місяць і то примітивний. Змінилася Маринка після весілля… Ось нова моя — красуня, завжди доглянута, секс просто неймовірний. Ми з нею багато часу проводимо разом, цікаво мені з нею».

Я поцікавився: «І що тепер, ви з Мариною розлучатися будете?» Друг щиро здивувався: «Ні, звісно! Навіщо? Маринка нічого не підозрює. Вдома у мене чисто і завжди є що смачненького попоїсти, що мені ще треба? Маринка для дому, а Оленка для душі й тіла».

Мені стало так огидно і неприємно… Ще огидніше стало, коли зрозумів, що так вважають багато моїх друзів. Що за споживацьке ставлення до жінок? Як так? Поки була молода і красива — була потрібна, а тепер можна і нової шукати? А дружина нехай далі обпирає нас і речі прасує? Це так низько! Ну ми ж не тварини, врешті-решт. Сім’я — це величезна і важка праця для двох. І тільки удвох можна побудувати міцну і дружну сім’ю. А якщо звалити всі турботи на жінку, в неї просто не залишиться часу ні на що інше.

Дорогі мої друзі, це не ваші дружини змінилися, це змінилося ваше ставлення до них. Поки ви зустрічалися до весілля — ви дарували їм квіти, подарунки, робили компліменти, ходили на побачення. А що ви робите після весілля? Ви приходите ввечері додому, чекаєте, поки дружина приготує вечерю, а потім сідайте за комп’ютер або телевізор. У вихідні йдете до друзів без дружини. Хіба не так? А вона весь цей час займається готуванням їжі, прибиранням, пранням, прасуванням, дітьми. Звідки у неї будуть сили і, найголовніше, бажання привести себе до ладу і всміхатися вам, як раніше, коли ви познайомилися?

Чесно зізнаюся (хоча впевнений, багато чоловіків мені не повірять): я НІКОЛИ не зраджував свою дружину. І не збираюся, мені це не потрібно. Навіщо завдавати собі цей клопіт? Обманювати? Навіщо ризикувати тим, що ви разом будували багато років? Та й не потрібна мені інша, мені моєї жінки більш ніж вистачає, вона мені і друг, і коханка, і дружина. Вважаю, якщо любиш жінку — то й інша не потрібна. А якщо не любиш — то будь чоловіком: чесно зізнайся їй у цьому і гуляй на всі чотири сторони. Тільки якщо до весілля ви полюбили добру та ідеальну дівчину, а після весілля вона стала занудою, то це ВИ в насамперед винні в цьому!

Коли ви востаннє дарували своїй обраниці квіти? Просто так, без приводу. Коли ви востаннє запрошували її на побачення? Чоловіки, жінку треба підкорювати і завойовувати ЗАВЖДИ! Все життя! Після весілля вона — та сама жінка, яку ВИ самі одного разу вибрали, і вона заслуговує такого ж ставлення, як і раніше, коли виходила за вас. А якщо ви вважаєте, що після штампу в паспорті дружина повинна одна тягнути на собі все господарство, доглядати за вами, виховувати дітей, при цьому так само мило всміхатися вам, коли ви валяєтеся на дивані й дорікаєте їй за брудний посуд, — то ви дуже сильно помиляєтеся. Вам не одружуватися треба було, а просто найняти хатню робітницю.

Ми з моєю Світланою в шлюбі 15 років. У нас уже доросла 13-річна дочка. Ми все і завжди робимо разом. Не буду приховувати, за цей час було багато: і сварки, і примирення. Важливо не це, важливо те, як ви поводитеся під час сварки. Нерозумно сподіватися, що ваша дружина буде вам вдячна за те, що ви під час скандалів будете принижувати її і ображати. До весілля ви обоє жили в різних сім’ях з різними традиціями та правилами, і що у вас різні погляди на щось — це природно. Те, що у дружини є своя думка і вона думає не так, як ви, зовсім не означає вона «дурна жінка й нічого не розуміє». Зараз ви одне ціле і вам потрібно разом працювати над своєю новою сім’єю, створювати свої правила і традиції.

Я дотепер запрошую Світланку на побачення. Ви навіть не уявляєте, як приємно чекати на кохану в парку з букетом квітів! Думати, в чому вона сьогодні прийде, чи сподобаються їй квіти, підемо ми сьогодні до кав’ярні чи в кіно, а може, просто погуляємо по набережній. І ось вона йде, найкрасивіша, легкою ходою в легкій сукні, йде до мене на побачення, МОЯ КОХАНА ДРУЖИНА.

Моя дружина теж дуже змінилася після весілля: вона стала ще прекраснішою, ще ніжнішою і ласкавішою, ще більш турботливою та люблячою. Для мене вона така одна: найкраща дружина і найкраща мати! З кожним днем вона все більше відкривається мені. Я не перестаю дивуватися її багатому внутрішньому світові. І через 15 років вона залишилась веселою і пустотливою дівчиною, яку я колись покохав.

Я не дуже люблю, коли моя дружина з гордістю говорить своїм подругам: «Мій чоловік — найкращий чоловік на світі!». Бо не вважаю, що роблю для неї щось особливе. Я просто її дуже люблю, допомагаю їй, оберігаю її. Це повинен робити кожен чоловік для своєї жінки, тоді і жінка віддаватиме втричі свою любов і турботу чоловікові.

Найпрекраснішим часом було тоді, коли ми зі Світланою чекали на появу на світ нашої донечки. Мені здається, це чарівний період у житті кожної родини! Коли твоя дружина носить під серцем вашого малюка, а ти маєш змогу щодня спостерігати, як він росте, торкатися її живота, відчувати, як малюк починає штовхатися. Ти вже розумієш, коли він спить, який у нього настрій, що йому подобається, а що ні. Цю радість не передати і словами не описати: це потрібно відчути.

«Тупа, товста корова» — часто чую я від чоловіків на адресу своїх вагітних дружин. Не розумію, як язик може повертатися, щоб сказати таке ??? Ваша обраниця носить ВАШУ спільну дитину. І вона не жирна і товста, вона ВАГІТНА! Невже ви не розумієте, наскільки це важко для самої жінки? Вона й так дуже переживає за дитину, з’являються комплекси через животик, бо жінка завжди хоче бути привабливою. А від вас, замість підтримки і розуміння, вона чує «тупа і товста». В такому разі це ви тупі — і, на жаль, у вас це вже не минеться.

У вагітної жінки всі процеси в організмі спрямовані на збереження малюка, і це природно, коли вона починає поводитися так, як раніше не поводилася: вередувати, плакати чи сміятися без причини, не розуміти якихось, як вам здається, елементарних речей. Це проста фізіологія. І якщо ви проявите належне терпіння та повагу щодо своєї жінки, то в результаті скоро побачите свого ЗДОРОВОГО малюка і вашу щасливу і вдячну ВАМ дружину. Немає нікого прекраснішого і красивішого, ніж вагітна жінка.

У Світлани була дуже важка вагітність, у неї був страшний токсикоз, постійні примхи. Коли вона вночі будила мене і говорила, що хоче бананів, я збирався і йшов до цілодобового магазину, купував банани, яблука, ананаси, полуницю, оселедець і ще щось. Тому що прекрасно розумів, що після мого повернення дружина може захотіти вже не бананів, а чогось іншого. І хоч як дивно, мені її примхлива поведінка здавалося дуже кумедною. Ми разом сміялися, коли вона ховала (не спеціально, звісно) пульт від телевізора у холодильник, випадково клала хліб у шафу з речами або казала, що ми зараз підемо праворуч, сама показувала напрямок ліворуч, а в підсумку йшла прямо. Я підтримував її як тільки міг, говорив ще більше компліментів, дарував ще більше квітів, постійно підбадьорював, що вони (вона і наша майбутня дочка) у мене найкрасивіші, казав, як сильно я їх люблю. І, хоч як дивно, Світлані ставало краще з кожним днем. Навіть її лікар дуже дивувалася, а Світлана з гордістю говорила: «Просто наш тато дуже сильно нас любить».

Чоловіки, тисячу разів подумайте, перш ніж щось сказати своїй вагітній дружині. Ви не можете знати, як вона відреагує на ваші слова. І ви ніколи в житті собі не пробачите, якщо, не дай Боже, щось трапиться з ВАШОЮ дитиною з ВАШОЇ провини. Будьте терпеливішими!

Наступним етапом нашого сімейного життя було народження донечки. Не розумію чоловіків, які кричать на дружину, що вона не може заспокоїти дитину. Ти такий же батько, як вона мати — візьми і сам заспокій! Малюк повинен відчувати турботу і любов обох батьків, а дружина має знати, що поруч із нею — люблячий чоловік. Тоді й проблем ні в кого не буде. У декреті на жінку лягає набагато більше турбот і їй як ніколи потрібна ВАША допомога!

Я впевнений, що в майбутньому наша сім’я буде ще більш міцною і дружньою. Це нескладно, головне — любити свою половинку і віддавати всього себе, працювати над стосунками з року в рік.

І тоді настане день, коли я, вже літній дідусь, чекатиму в парку на свою Світланку з букетом квітів. А вона підійде до мене, як завжди красива, легкою ходою і в легкій сукні, поцілує, міцно обійме і тихенько прошепоче на вухо: «Я люблю тебе», а я відповім: «І я тебе дуже люблю». Ми візьмемося за руки й підемо до кав’ярні або в кіно, а може — просто погуляємо по набережній.

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: