Адвентові реколекції для Папи і курії: «Бог є, і цього достатньо»

Проповідник Папського дому виголосив в каплиці «Redemptoris Mater» першу адвентову проповідь у присутності Святішого Отця.

«Гнані вперед завданнями, які треба виконати, проблемами, які необхідно вирішувати, й викликами, які доводиться долати», ми можемо втратити з ока або ж залишити «фоном» наші стосунки з Богом. А вони є «першою передумовою» для того, щоб чинити опір «усім ситуаціям і проблемам, не втрачаючи миру й терпеливості», пише Vatican News.

На це звернув увагу о. Раньєро Канталамесса, Проповідник Папського дому, розпочинаючи першу адвентову проповідь. У п’ятницю, 7 грудня 2018 р., він виголосив її у присутності Папи в каплиці «Redemptoris Mater» ватиканського Апостольського палацу. «Душа моя прагне Бога живого» — такою була тема роздумів, почерпнута з 42 Псалма.

Шукаймо Бога, а не якісь позаземні дійсності

Проповідник зосередив увагу слухачів на «сигналах» животворного Бога, який є «постійною та підбадьорливою присутністю».

«Люди нашого часу, — зауважив він, — захоплені пошуками сигналів про існування живих і розумних істот на інших планетах». Такі пошуки обґрунтовані, хоча й «дуже непевні». Мало людей, натомість «шукають і досліджують сигнали Животворного, який створив Всесвіт, увійшов у нього, в його історію, та мешкає в ньому».

Ми ж часто занедбуємо цю Його присутність, надаючи перевагу шуканню «гіпотетичних живих істот», які в найкращому разі «можуть небагато зробити для нас», і напевно не можуть «спасти нас від смерті».

Не абстрактність, а дійсність

Отець Канталамесса підкреслив, що Божий Син «обіцяє дати себе самого, поза дріб’язком, про який ми Його просимо, й цієї обітниці Він завжди непохитно дотримувався». Тому той, хто Його шукає, — знаходить, а коли знаходиш Його, «все інше відходить на другий план». Це вимагає збагнути, що коли ми говоримо про прямування до Небесного Отця, то йдеться «не про абстрактність, а про дійсність». Однак «між нашими ідеями про Бога та Живим Богом така ж різниця, як між небом, намальованим на папері, та реальними небесами».

Небезпека рамок

Проповідник застеріг від спокуси «вписувати божественне у визначення», навіть ґрунтуючись на Святому Письмі. «Те, що можемо зробити, — це переступити через “слабкі знаки розпізнавання, які люди накреслили на поверхні”, розбити шкаралупки наших ідей про Бога, чи “алебастрові посудини”, в яких тримаємо Його, щоб Його пахощі наповнили дім», — підкреслив він.

Священик наголосив, що божество — це «категорія, абсолютно відмінна від усього іншого», яку неможливо визначити, а лише окреслити в загальних рисах. «Про нього можна говорити лише через аналогії або протилежності». Одним із таких образів Бога у Біблії є скеля, що «не є абстрактним титулом», «говорить не лише про те, яким є Бог, але також про те, якими повинні бути ми». Тобто «скеля призначена на те, щоб на неї сходити, шукати там притулку, а не лише здалеку споглядати».

Бог є — і цього достатньо

Першу адвентову проповідь Проповідник Папського дому завершив нагадуванням про один із похмурих періодів з життя святого Франциска з Ассізі. Святий спостеріг «відхилення від первісного стилю життя своїх співбратів», а подолати внутрішню кризу допомогла впевненість у тому, що «Бог є, і цього достатньо».

«Навчімося й ми в схожих ситуаціях у своєму житті — чи житті Церкви — повторювати ці прості слова», — заохотив о.Канталамесса.