Таблетка від медіотизму

Кіберсвіт

СМСи, факси, мейли, відеочат в Інтернеті, телебачення та решта диво-винаходів, дають безліч можливостей до спілкування з мешканцями інших континентів та здобуття різноманітної інформації. Заледве двадцять років тому щось подібне важко було б собі уявити, а сьогодні — це буденність.

Куди пхати цей штекер?

Будь-що, ЗМІ чи ніж, можна використовувати по-доброму або на шкоду. Попри безумовні позитиви сучасних ЗМІ, то хоча б через те, що до повсякденної мови увійшли такі слова як: ігроманія, телеманія, кіноманія, інтернет-залежність свідчать про те, що проблема невміння використовувати ці великі засоби є.

Допомога, додаток чи член родини?

Життя друзів, рідних або навіть близьких багатьох людей цікавить набагато менше, аніж життя героїв телесеріалів, ток- та реаліті-шоу. Згідно з дослідженнями, в середньому телебачення переглядається кілька годин на день (інколи 5-6), а спілкування батька зі своєю дитиною займає лише кілька хвилин. Не дивно, що в такому разі батьки знають краще ситуацію в Лізі чемпіонів та самопочуття Сомалійських піратів, аніж власних дітей.

Якщо телевізор перетворюється на члена родини, то не варто дивуватися, якщо невдовзі під час шлюбної церемонії можна буде почути: «Я обіцяю тобі, любов, вірність і повну владу над пультом дистанційного керування телевізора».

«Аж» 3 хвилини та «всього» 5 годин

Невміле використання ЗМІ впливає не лише на відносини з близькими, але також з Богом. Факти — річ уперта: вечірня та ранкова молитва пересічного віруючого займає не більше 3 хвилин. Якщо це помножити на тиждень, то, разом із недільною Євхаристією, молитва максимально може дотягувати до 1,5 год. на тиждень.

Що ж тут дивуватися, що багато «віруючих» на запитання, де знаходиться лист святого Павла до коринтян, або гортають книжечку з літаніями, або, в кращому разі, — Старий Завіт?

Нові часи — нові болячки

Ігроманія, інтернет-залежність, телефанатизм, кіноманія та інші неправильні способи використання ЗМІ, можна назвати одним словом — «медіотизм», тобто медіальний ідіотизм. Симптоми медіотизму не варто ігнорувати, адже у розвинених формах вони викликають «синдром тупого овоча», «алергію на друковане», втрату постійності та терпеливості, труднощі у висловлюванні власної думки, зниження самостійного та абстрактного мислення.

Збудники

Причин невідповідного використання ЗМІ багато. Значною мірою це втеча «від»: від особистого розвитку, праці, сім’ї, стосунків з іншими людьми, або ж втеча «до»: до почуття приємності, надзвичайності, нібито безпечних екстремальних станів, почуття самореалізації та відкладання складного на пізніше. Кожен медіа-пацієнт має свій особистий і неповторний «букет».

Протиотрута

На цю нову загрозу сучасного світу не може не реагувати Церква. З часів ІІ Ватиканського Собору папи пишуть щорічні листи на тему ЗМІ. Але — о диво! — папи у своїх листах не закликають виколупувати кнопки клавіатур, не заохочують різати інтернет-кабелі та розбивати екрани з моніторами! Хоч застерігають перед небезпеками, але більше закликають до розумного використання ЗМІ, а зокрема, до євангелізації. Заохочують збільшувати критичність, вміння концентруватися, розвивати незалежне мислення та оцінювання, допитливість, терпеливість та творчу активність.

Навіщо козі баян (а нам TV)?

Міжнародна молитовна зустріч Тезе цьогоріч відбулася в Бельгії. На ній з Люблінським українським студентством побував і я. Нас приймали родини Брюсселя та передмість. Всупереч загальній переконаності, що бельгійці майже не народжують дітей, у тій родині, де був я з товаришем, було троє, а самі батько й мати походять з дев’яти- та восьмидітних родин. Господарі були вельми гостинними і балакучими. Було багато розмов. На запитання, чому в них ніде не видно телевізора, відповіли: «А навіщо він нам? Коли його дивитись?» — а потім розповіли, що дуже люблять кіно, а щонеділі всі разом на комп’ютері дивляться якусь вартісну стрічку. Чому в них немає часу, було видно — батьки проводили з дітьми багато часу разом: грали на музичних інструментах, спілкувались, та й просто робили домашнє завдання.

Я не вважаю, що такий «бельгійський» підхід до телебачення є єдино слушним, але не можу не визнати, що в цьому є дуже багато глузду. Навряд чи ті діти будуть медіотами.