Нещодавно в США був вбитий лікар-гінеколог Джордж Тіллер. Він був відомий тим, що виконував аборти на пізніх термінах вагітності, коли плід уже повністю сформований. Вбивця застрелив медика прямо під час церковного богослужіння, на якому той був присутній разом з дружиною.
Tiller the Вaby Killer (Тіллер — дітовбиця),як називали його вороги, був предметом постійної уваги організацій. Що виступали проти абортів. Вважається, що вони вже наблизились до того, аби легальним шляхом відібрати у нього ліцензію через допущені ним юридичні порушення. Зробити цього вони не встигли – куля екстреміста перервала життя лікаря Тіллера.
Хоча противники абортів беззастережно засудили цей акт насилля, їм зараз дорікають, що риторика, яка зображає медичного спеціаліста з абортів як вбивцю беззахисних дітей, тим самим провокує деяких людей захищати дітей самим простим і очевидним способом – вбивши лікаря.
Така логіка здається очевидною – якщо по сусідству з вами живе серійний вбивця, число жертв якого йде на тисячі, а влада з якихось причин не хоче йому заважати, то вам залишається лише взяти свій вірний кольт і вирішити проблему у стилі героїчних американських першопрохідців. Ба-бах! Лиходія вбито, його потенційні жертви врятовані, вірний кінь несе героя до нових подвигів… Проте ця логіка зовсім неправильна і нам варто роздивитись, чому.
Чи правда, що Тіллер був дітовбивцею? Його прихильники будуть це заперечувати, для них він, як сказано у некролозі, «стоїть в пантеоні борців за людську свободу поряд з Мартіном Лютером Кінгом». Проте, щоб цьому повірити, нам довелось би відмовитись вірити власним очам. В Інтернеті достатньо фотографій того, як виглядає результат аборту на пізньому терміні — він виглядає, як убите немовля.
Відносно сприйняття реальності є різниця між християнством і секулярним гуманізмом. Християнство вимагає від нас вірити в речі, яких ми не можемо побачити; секулярний гуманізм — не вірити в речі, які ми бачимо своїми очима.
Християнин бачить убите немовля і вважає, що це і є убите немовля. Секулярний гуманіст бачить те ж саме, але його віра вимагає від нього не вважати це убитим немовлям, а вважати це прекрасним подвигом в боротьбі за людську свободу. Є, звичайно, виключення — бувають невіруючі люди, які виступають проти абортів. Але вірування більшості секулярних гуманістів саме такі — коли бачиш убите дитя, не вір очам своїм.
Не вірити своїм очам, коли бачиш розтерзане дитя, не вірити своїй совісті, яка жахається цьому видовищу, — такий істинно раціональний, науковий, прогресивний підхід; саме заради нього нам пропонують залишити нашу віру.
Тіллер дійсно дітовбивця, така безпосередня очевидність. Що ж, вбивця спеціаліста з абортів зробив правильно? Ні. Місія християн у світі полягає не в тому, щоб карати лиходіїв.
Християнин повинен бачити в будь-якому Савлі потенційного Павла, в будь-якому закоренілому грішнику — потенційного святого. Навіть якщо держава допускає явне зло, християни не покликані вершити самосуд. Інакше суспільство зануриться в хаос, багато гірший, ніж все те зло, якому ми хотіли б запобігти за допомогою самосуду.
Але як же спасіння невинних дітей? Біда в тім, що вбивство спеціаліста з абортів нікого не рятує. Ми живемо у суспільстві, яке в цілому приймає дітовбивство. На місце вбитого стануть нові, конвеєр смерті продовжить роботу. Зупинити його або хоча б зменшити число його жертв можна лише, терпеливо схиляючи людей визнати очевидність – дітей вбивати не можна.
Є ще одна, більш важлива причина – християнин має розглядати події з точки зору християнства. Кому зробив послугу цей стрілок, вбивши людину, що жила у смертному нерозкаяному гріху. Кому він доставив цю душу? Серед активістів руху «За життя» є багато «абортмахерів», що розкаялись. Норма МакКорві, жінка, за вимогою якої в результаті судового процесу аборти були визнані легальними в США, покаялась і тепер виступає проти цього зла.
Дехто прокоментував вбивство Тіллера, сказавши, що це теж свого роду «аборт», але на дуже пізньому терміні. Що ж, християни проти абортів – у тому числі й на дуже пізніх термінах.
фінансово.
Щиро дякуємо!
