Закон мігрантів

Щоб в Україну повернулися мільйони працелюбних громадян, слід готувати до цього їхніх родичів, сусідів і владу.

Понад рік в Україні діє проект допомоги заробітчанам, що повертаються додому. Створена мережа з 30 громадських організацій, що покриває 16 областей України. Це і юридична консультація, і психологічний супровід у подоланні конфліктних ситуацій у сім’ях. Провідна організація мережі — міжнародний благодійний фонд «Карітас України». Серед співорганізаторів — Комісія Української греко–католицької церкви у справах мігрантів. Це наймолодша комісія УГКЦ, створена в жовтні 2007 року, утім, дієва і творча. ЇЇ центральний офіс — у Львові, наразі формуються місцеві осередки. Під опікою комісії є українські трудові емігранти та їхні родини (незважаючи на конфесійну належність), а також біженці, що знаходять притулок у нашій країні.

Податки і пенсія

Скільки українських заробітчан на сьогодні повернулися до рідних осель? Такої статистики поки що ніхто не фіксує. Експертні дані минулого року з семи країн Євросоюзу та Росії свідчать, що 70 відсотків хочуть в Україну. Насправді повертаються не більше 20 відсотків. Проте на їхнє місце виїжджає родич або сусід з України. Соціологічні дослідження показують, що українці досі масово планують виїжджати на заробітки (серед студентів таких — близько 70 відсотків). Усе охочіше линуть до Італії, Ірландії, Чехії, Польщі й Росії. Тим часом у Португалії та Греції наших заробітчан меншає.

«Ми створили робочу групу з розробки двох законопроектів для врегулювання міграційних процесів, — розповідає голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів Григорій Селещук. — Один буде стосуватися правового статусу українського трудового мігранта і міститиме питання оподаткування, соціального та пенсійного забезпечення, перетину митного кордону, правового захисту. Другий — засад міграційної політики, з можливістю створення єдиного координаційного центру. Зрозуміло, що така праця неможлива без співпраці з державними органами». На думку членів комісії, міграційна політика України має бути інструментом у переговорах з урядами країн перебування українських емігрантів і зміщувати акценти з питань економічних на забезпечення прав людини та захисту законності.

Комісія контактує з депутатами ВР різних фракцій — «Наша Україна», БЮТ — наводить мости з Партією регіонів та іншими. Адже коли готувати законодавчі ініціативи без урахування думки мігрантів і експертів із цього питання, може статися, як із постановою Кабміну № 236 про процедуру оподаткування мігрантів за кордоном. Вона збурила хвилю протестів українців за кордоном, упродовж кількох днів було зібрано тисячі підписів. Комісія УГКЦ зініціювала прес–конференцію, де оприлюднила причини протесту. Уряд вніс у документ поправки.

Школа для мігрантів

Найголовніша увага комісії — заробітчанам, що повернулися до рідних осель. «На місцях створені групи мігрантів, де вони можуть ділитися своїми проблемами і не є самотніми, — розповідає Григорій Селещук. — Один із напрямів — церковне служіння для вірних УГКЦ, другий — соціальні проекти, де ніхто не питає про віросповідання». Фахівці розробляють методологію і практичні посібники служіння мігрантам по єпархіях. Для священиків в Україні розроблено курс «Відчуваючи серцебиття мігранта». Це програма лекцій для душпастирів, що працюватимуть за кордоном із мігрантами, а в Україні — з їхніми родинами, дітьми, чоловіками. Однойменний посібник у питаннях і відповідях підготував, спираючись на наші реалії, доктор психології з США Ендрю Сулеман, що має богословську освіту. Посібник охоплює всі стадії міграції і дає знання про психологічні особливості родин мігрантів. Усюди, де є єпархії УГКЦ, священики матимуть змогу пройти цей курс. Наразі лекції вже організовано у Львівській семінарії і в Самбірсько–Дрогобицькій єпархії.

Невдовзі має вийти друком посібник з еміграційного законодавства країн масового перебування українських заробітчан. Навіщо такі знання священикам? Річ у тім, що по селах Західної України, звідки найбільше мігрантів, священик є найдостовірнішим джерелом інформації. «Від рівня правової культури священика часто залежить, яким шляхом поїде емігрант: легально, нелегально чи на «сіро» — за туристичною візою, чи з національною візою в іншу країну Шенгену», — зазначає пан Селещук. У посібнику для священиків розповідається про особливості медичного обслуговування, соціального забезпечення, захисту трудових прав, можливості об’єднання сімей.

Інший напрям роботи Комісії у справах мігрантів називається «Розвиваючи українські середовища». Плануються тренінги для лідерів емігрантських організацій за кордоном (в Італії, Іспанії, Португалії), аби допомогти заробітчанам зберігати українську ідентичність. Для цього ж розробляють програми таборів для дітей мігрантів і семінари для вчителів недільних українських шкіл за кордоном.

Поєднає Skype

Поки що немає єдиного веб–порталу, який звів би докупи всю інформацію про українських заробітчан. Комісія у справах мігрантів запланувала створення такого інтернет–ресурсу, де мігрант зможе отримати комплексну інформацію з усіх основних питань перебування за кордоном та повернення в Україну. Зокрема, дізнатись про місцеві організації українців, знайти роботу як за кордоном, так і в Україні, спілкуватися з родичами та іншими мігрантами на форумі, дізнатись про свої права та соціальну допомогу в державі перебування, ділитися власною творчістю. А також почитати документи Церкви щодо міграції, віднайти найближчу до свого емігрантського місцеперебування церковну громаду, дізнатись про розклад богослужінь.

Проект «Підтримуючи мости» спрямований на мігрантів, що повертаються, і на родини мігрантів в Україні. «Відомо, що коли люди довгий час далеко один від одного, то емоційні зв’язки розриваються, — нагадує Григорій Селещук. — Психологи говорять що при дев’ятимісячному проживанні окремо подружжя втрачає емоційну єдність. Коли пара знову починає жити разом, слід відбудовувати стосунки майже з нуля. Слід з’ясувати, що саме загрожує єдності родин, і пробувати усувати чи спрощувати ті загрози. Одна із загроз — брак комунікування між людьми. Є телефони, електронна пошта. Але ж цього недостатньо. Переказують історії, коли мати чотири–п’ять років не була вдома, в аеропорту її зустрічає чоловік, якого не впізнати. Йому було 12 років, а тепер він уже «дядько». Люди стають чужими». Однією з найбільших проблем мігрантів, що повертаються, є відчуття себе чужими — у країні загалом і у власних сім’ях. Діти за роки перебування матері чи батька за кордоном звикли вже самі собі давати раду. Коли мама приїжджає в сім’ю і думає, що по приїзді автоматично стане знову господинею, раптом чує від синів цілком щире: «Сідайте, мамо, ми зваримо борщ, бульбочку, підсмажимо котлетки». Мама відчуває себе непотрібною, її роль виконує вже інший.

Як можна допомогти? Комісія створила кілька порадень для родин мігрантів, де вони можуть поспілкуватися з душпастирем, психологом, родинознавцем, медиком і юристом. Дві такі порадні діють при парафіях у Львові, одна — в Донецьку, ще одна діятиме у Києві при парафії церкви Миколая на Аскольдовій могилі. Звісно, в таких «пунктах» не допоможуть багатьом мільйонам роз’єднаних родичів. Найліпший вихід нині — спілкування через інтернет. «Я відчув зсередини проблеми родини мігрантів. У мене дружина навчається в Італії, мама і батько працювали за кордоном на сезонних роботах, — розповідає Григорій Селещук. — Ми часто комунікували з дружиною через Skype, що дає можливість і чути, і бачити один одного. Так бесідували годину–дві кілька разів на тиждень. Телефонна розмова на десять хвилин не дасть можливості дочці розказати матері, що вона захотіла купити блузочку з якимось комірчиком. А це також вибудовує зв’язки між рідними». Отже, вирішено відкривати при громадських центрах за кордоном комп’ютерні кімнати з підключенням до інтернету, а в Україні домовлятися з певними клубами, щоб запровадити регулярність зв’язку. Утім у великих містах це ще реально, а от у селах, звідки більшість мігрантів? Замислилися над переїзним Skype–пунктом. До машини можна причепити будку з ком’пютером і поїхати по селах. У неділю після літургії дати можливість людям поговорити з рідними. Уже знайшли партнера в Італії. На часі — обладнати в Україні пересувний «комунікаційний пункт».

Довідка «УМ»

Більше третини українських родин мають міграційний досвід. Понад 200 тис. синів і дочок сучасних «остарбайтерів» позбавлені батьківського піклування. Згідно з даними міжнародного правозахисного центру Ла Страда — Україна, батьки готові надовго розлучитися зі своїми дітьми заради їх же благополуччя. За останніми даними «Карітас–Україна», нині за кордоном перебуває 4,5—7 млн. українців, що складає 12—19 відсотків усіх виборців.

Фінанси

Доповідь Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку (МФСР) — фінансової установи при ООН — свідчить, що українські трудові мігранти в 2006 році надіслали на батьківщину 8,4 млрд. доларів, що складає 8,4% ВВП. Експерти Нацбанку вважають дані МФСР заниженими, називаючи втричі більшу суму. Значні відмінності в оцінках обсягів надходження міграційного капіталу обумовлені відсутністю державної політики в цій сфері, непрозорістю схем переказу коштів, а також обмеженнями валютного законодавства України, яке забороняє громадянам відкривати рахунки за кордоном.

За даними Держкомітету з питань регуляторної політики і підприємництва, лише 2008 року українці, які працюють у різних країнах світу, офіційно перерахували в країну 3,9 млрд. доларів. Утім ці громадяни України позбавлені права на пенсійні виплати. Експерти прогнозують, що найближчим часом через фінансову кризу з–за кордону повернеться близько 200 тисяч українських мігрантів. Євросоюз усвідомлює можливість повернення великої кількості мігрантів додому, тому єврочиновники вже готують заходи допомоги трудовим мігрантам.