Обтяжене серце

«Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!» (Луки 21:34-36)

Цей уривок Євангелії був останнім Євангелієм літургійного року. І частиною Євангелії, що читалася в першу неділю Адвенту, в перший день нового літургійного року. Тож ці слова закривали і відкривали рік. Що хоче сказати нам Церква вибором саме цих слів Спасителя?

Роздуми Томаша Шпідліка побудили мене до задуми. Обтяжене серце, пригнічене. І обтяжується воно ненажерливістю, п’янством і життєвими клопотами. Правду кажучи, перша слово дуже важке для перекладу, воно зустрічається лише один раз в Новому Завіті. Друге, крім Євангелії, ще зустрічається в посланні до Римлян 13,13 та в посланні до Галатів 5,21. Слово «клопоти» знаходимо в Мт 13,22; Мр 4,19; Лк 8,14; 2Кор 11,28; 1П 5,7.

Перше слово перекладається як «відчувати хміль або важкість в голові після перепою; похмілля; пияцтво». Друге слово «п’янство, оп’яніння». Третє «клопоти, занепокоєння, журба». Ці речі роблять серце важким, придавленим якимось тягарем. Два перші тягарі відносяться до алкоголю. Людина п’є, щоб стати легшою, щоб визволитись від тягарів — непорозумінь, відчуття нереалізованості, непотрібності, незадоволення. Але не вирішує проблем. Просто на якийсь час про них забуває, але легшим не стає. П’яні падають, а не літають. Можливо, в наш час Ісус говорив би про наркотики, про заспокійливі медичні препарати, про гриби – не лише про п’янство. Список одурманюючих речовин росте. Ток-шоу, реаліті-шоу, серіали, вечірки… Список можна продовжити.

Дійсно, коли серце чимось зайняте, то мало що ззовні нас приваблює. Думки про екзамен заслонюють красу природи навколо. Проблеми в родині не дають спокійно послухати музику. Обтяжене серце не дозволяє нам злетіти в небеса, до Бога. Кожен має свої страхи, невпевненості, проблеми, від яких може утікати на свій спосіб. Кожен має свій «алкоголь», яким затуманює себе, не розв’язуючи проблем.

Час Адвенту, яким ми розпочинаємо новий літургійний рік, розпочинається із заклику Христа, аби визволити своє серце, зробити його легким, відірваним від непотрібних тягарів. Клопоти завжди будуть, як і апостол говорить про свої (2Кор 11,28). Але за святим Петром: «Покладіть на Нього всю вашу журбу (турботи), бо Він опікується вами!» (1П 5,7). Наше серце може літати!

Цікаво, як три слова, які ми поставили в центрі уваги, можна віднести до різних часів. Похмілля – наслідок минулого. П’янство – теперішній час. Життєві клопоти відносяться теж і до майбутнього. Нехай нічого нас не відлучає від любові Божої (Рим 8,35-37). Ні минуле, ні теперішнє, ні майбутнє хай не обтяжують настільки, щоб не бачити Христа, Який приходить до нас: вчора, сьогодні, завтра.