Хочу поділитися особистими роздумами над словами, які Папа Франциск сказав під час загальної аудієнції 4 лютого цього року.
1. Промови не пише сам Папа, йому їх дають. Так от, той, хто стоїть за текстом цього виступу, зовсім не орієнтується чи не бажає орієнтуватися в дійсному стані речей в Україні.
2. На відеозаписі видно, що Папа зробив пару відступів від написаного тексту, додаючи певні слова спонтанно, а коли він відходить від тексту, то виходять речі, які потім інші відповідні особи пояснюють для правильного їх розуміння…
По суті: війна в Україні — не братовбивча. Якщо дивитися історично, то це «діти юродиві» (як писав Шевченко) нападають на власну матір. В тому ж вірші Тарас писав: «Бо хто матір забуває, / Того Бог карає». Зміна історичного погляду на себе самих, на сусідні народи та на наші відносини потребують поглибленого й критичного поглиблення знань. Це дуже сильна зміна орієнтирів, на що не всі здатні відважитися. Але треба це робити.
Мир за будь-яку ціну? А справедливість? А правда? Мир не являється абсолютною цінністю. Є ціле навчання Католицької Церкви про справедливу війну, тому ці слова не продумані… Хочу згадати лише один випадок із Старого Завіту — війна Макавеїв, коли одна шанована людина відмовляється симулювати ідолопоклонство заради пропонованого добробуту та миру.
Слово «перемога» в Біблії з'являється не один десяток раз, Новий Завіт — не виняток. У мене серце від нього не болить. Папа, який саме тоді відійшов від написаного тексту, виразився дуже неточно, що й може викликати різні інтерпретації.
Про спільне хрещення. Так МП перехрещує — в прямому значенні — тих, хто отримав це Таїнство в КП! Що тут говорити про нас, католиків…
Християнство МП? Хммм, слухаючи слова ієрархії Російської Православної Церкви знаходжу там чималі розбіжності з православним вченням. А навіть чималі розбіжності з християнством. Так, частина терористів називає себе православними, але чи вони дійсно є ними, чи лише носять етикетку? На мою думку, другий варіант. Тому не можу погодитися… Лише згадаю про присутність кадирівців…
Що сказати? Новий Завіт згадує як апостол Павло публічно вказав Петрові-Скелі на його неправильну подвійну поведінку (послання до Галатів 2). Папа ж не завжди непомильний, для цього треба виконати кілька важливих умов. Тому це ніяк не впливає на мій послух Папі чи на його авторитет. Але донести істину картину подій до співпрацівників Папи — необхідно. Політика політикою, відносини з Православною Церквою — теж розумію. Але ж істина в любові стоїть понад цими поняттями.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.