Гуманітарна допомога Ватикану в 1922-1923 роках людям, які масово помирали від голоду в Радянському Союзі, у нас, на жаль, зовсім не пам’ятається і залишилась невідомою. Хоча ця акція з початку ХХ століття подібна до того, що зараз робить Папа Франциск стосовно стражденного населення України.
Як кажуть історики, у той період радянська влада поставила на межі виживання близько 23 мільйонів людей. Перша світова війна, громадянська війна, агресивна політика комуністичного режиму сказалися й на стані землеробства. Помруть шість мільйонів… Для комуністів ці жертви були побічним ефектом, який не дуже хвилював їхнє сумління. Однак лист православного патріарха Тихона та виступ письменника Максима Горького звернули увагу Європи на стан справ у цій частині материка.
Як православні, так і католики після жовтневого перевороту не сприймалися в Союзі добре. Але спочатку папа Бенедикт XV, а потім папа Пій ХІ хотіли за всяку ціну допомогти людям, що помирали з голоду. Тому з допомогою групи католицьких священиків та ченців у кількості 14 чоловік, яких очолював отець-єзуїт Едмунд Уолш, розпочалися спроби домовитися з радянським урядом та допомогти голодуючим, при нагоді теж стараючись про захист Католицької та Православної Церков із їхніми ієрархами.
10 липня 1922 року папа Пій ХІ звернувся до єпископів усього світу з закликом зібрати пожертви для тих, що голодували в Радянському Союзі. Той же папа подбав про видання брошури з документальними свідченнями жахіть голоду на цій території. Папа особисто вніс свою лепту у цей фонд – 2,5 мільйона лір. Із Рима, зі всієї Європи до Союзу вирушили потяги з папським гербом на вагонах. У Союзі вже надавали допомогу інші закордонні організації. Тому, зважаючи на потреби, було вирішено почати роздавати допомогу в Криму, а саме в Євпаторії, потім у Феодосії, а звідти в інші райони. Благодійні кухні було відкрито і в таких великих містах, як Москва, Ростов, Краснодар, Оренбург. За підрахунками істориків, лише в самому Криму існувало близько 80 благодійних їдалень. Узагалі в Радянському Союзі папська акція допомоги відкрила 257 їдалень, допомагаючи головно дітям. Щодня їжу отримували близько 160 тисяч людей!
Окрім їжі, папська місія надавала допомогу ліками, одягом, взуттям та іншими засобами. Уряд, що дав дозвіл на проведення акції, з часом почав утруднювати її виконання. Працівники благодійних центрів перебували під постійним контролем, їхні пересування були обмежені, контакти з духовенством заборонені.
У цей же період комуністичний режим не припиняє переслідування християн. У березні 1923 року в Москві відбувається процес над 16 католицькими духовними особами, зокрема над єпископом Яном Цєпляком та його генеральним вікарієм Костянтином Будкевичем. Отець Уолш, присутній на суді, передає інформацію на Захід, і такі кроки радянської влади викликають загальне обурення. Завдяки дипломатичному тиску та обміну полоненими єпископ Ян Цєпляк був переданий Польщі. Отця Будкевича розстріляли в Бутирці 1 квітня, хоча й 4 квітня радянський уряд продовжував запевнювати, ніби також і він буде звільнений… Помирав священик із молитвою на вустах та словами вірності Святому Престолу.
Наприкінці 1923 р. комуністична влада оголосила, що голод подолано (хоча він у меншому масштабі продовжуватиметься до 1925 р.), тому й папська гуманітарна акція мала залишити кордони «комуністичного раю». Перемовини о. Уолша не дали результату: 23 листопада його оголосили персоною non grata й вислали у Ватикан. Син Товариства Христового зміг, однак, випросити мощі святого Андрія Боболі. Його тіло, що за два з половиною століття так і не піддалося розпаду, після збезчещення вітебського католицького храму знаходилося в музеї соціальної гігієни в Москві. Безбожні правителі боялися цієї «мумії». Її дозволили вивезти, але з умовою, що мощі ніде не будуть виставлені на поклоніння, а особливо не передані до Польщі.
Новий глава папської місії – отець Едуард Герман – за шість місяців своєї діяльності не зміг нічого зробити. 18 вересня 1924 року він покинув Радянський Союз. Акція завершилася.
Минуло майже сто років, і Римський апостольський престол знову допомагає тим, хто постраждав від російських імперських амбіцій, хоча нині агресори вже не називаються комуністами.
фінансово.
Щиро дякуємо!
