Проповідь отця Канталамеси на Адвент
У своїй традиційній проповіді, яку він виголосив, як завжди, на початку Адвенту в капелі «Редемпторіс Матер» у Ватикані, проповідник Папського дому священик Раньєрі Канталамеса закликав уникати небезпеки єресі нашої епохи – «несамовитого активізму », – і віддати абсолютний пріоритет молитві, живому спілкуванню з Ісусом і Його Слову.
Звертаючись до Папи і Папського двору, отець Канталамеса нагадав, що особливо в цей священицький рік пресвітери повинні замислитися над своїм покликанням бути «служителями, та друзями Ісуса». Вони повинні надихатися більше «бажанням рятувати, ніж засуджувати». «У кожному людському інституті, – продовжив проповідник, – наступники продовжують справу, але не особистість засновника. Нерідко його виправляють, перевершують або навіть відкидають. Але не так відбувається з Церквою. Ісус не має наступників, бо Він не помер: Він живе! Смерть не має більше влади над Ним. Яке ж завдання Його служителів? Представляти Його, являти Його присутність, надавати видиму форму Його невидимій присутності».
Саме любов до Ісуса – сказав далі отець Канталамеса, – є рисою, «що відрізняє священика-чиновника-менеджера від священика – служителя Божого і друга Ісуса». Ісус ставиться до священиків як найбільш турботливий з друзів, підтримуючи їх, втішаючи, і прощаючи – «Він навіть жартує з нами», додав проповідник, – і «якщо б ми зрозуміли це, то наше священицьке життя здалося б чудовою пригодою навіть в людському сенсі, такою захоплюючою, що ми вважали б себе найщасливішими з людей!».
Але саме священнослужителі, – зауважив проповідник Папського дому – більше за інших схильні до ризику «важливе приносити в жертву терміновому». Молитва, підготовка до проповіді і до Меси, духовна і пастирська освіта часто відсуваються на другий план терміновими повсякденними справами. Отець Канталамеса привів властиве його повчанням красномовне порівняння: «Уявіть собі, що трапляється пожежа, і по тривозі пожежники, включивши сирени, мчать його гасити, але коли вони прибувають на місце, виявляється, що у них в резервуарах немає ні краплі води. Так само і ми: поспішаємо, біжимо, забувши помолитися».
За матеріалами: Agnuz