Синод єпископів УГКЦ на своєму останньому засіданні, яке відбулося 29 листопада-5 грудня 2009 року, постановив присвятити 2010 рік темі християнського покликання з особливим наголосом на покликанні до богопосвяченого життя. Мета такого рішення Синоду — краще зрозуміти суть стану таких осіб та їх місце у Церкві. Ця постанова логічно продовжила теми попередніх років. Зокрема, 2008 рік був присвячений розглядові християнського покликання взагалі, 2009 рік — християнського покликання з особливим наголосом на священичому покликанні.
«Упродовж 2010 року хочемо звернути особливу увагу на інших членів святої Церкви, тих, кого називаємо монахами і монахинями, ченцями і черницями чи, взагалі, богопосвяченими особами. Це люди, які приймають особливий стан, складаючи обіти чи одержуючи схиму або добровільно гуртуючись для спільних зусиль присвятити себе Богові. Власне ця риса посвячення Богові є характеристикою тих членів святої Церкви, до яких хочемо особливо звернутися і про яких хочемо якнайбільше розповісти всім нашим вірним», — йдеться у постанові Синоду.
У документі також наголошується, що до цієї частини Церкви можуть належати і миряни.
Загалом, як інформує прес-служба УГКЦ, Синод єпископів має на меті наступного року окремо звернути увагу на покликання мирян, «які становлять переважну більшість Церкви, так би мовити, є властивим церковним тілом». «Для цих людей характерні також особливі покликання, на які треба звернути увагу, і маємо намір це зробити. Як завдаток такого майбутнього плану, вже готується послання про мирян і їхнє місце у Вселенській Церкві», — сказано у постанові Синоду.
Конкретизуючи термін «богопосвячені особи», Синод єпископів наголошує, що:
У нашій мові є багато назв людей, які особливим чином посвятилися служінню Богові. «Це, наприклад, монахи і монахині, ченці і черниці, іноки та інокині тощо. Останніми роками загальновживаною стала назва «богопосвячені особи». Відразу треба звернути увагу, що ця сучасна назва не є точною», — читаємо у постанові Синоду. Адже, як сказано далі, цю назву можна застосувати не тільки до людей, що є монахами або ченцями, а й до поодиноких осіб, які бажають в особливий спосіб посвятити себе Богові. Тому рекомендується інша назва — «люди, які живуть за законом». «… вони через якийсь публічний акт: схиму, обіт чи обітницю, складені перед компетентною церковною владою, – зобов’язуються укладати своє життя згідно з певним правилом, потвердженим і благословенним святою Церквою. Ці богопосвячені особи живуть у монастирях, чинах, згромадженнях, світських інститутах, товариствах мирян, згуртованих на зразок чернечого життя. Вони становлять групу людей, яку візуально можна розпізнати, часто навіть за їх особливим одягом», — така характеристика дається «людям, які живуть за законом».
Визначаючи прикметні риси таких осіб, Синод насамперед говорить про те, що у їхньому житті велике місце посідає молитва, спільнотна та особиста, а ткож те, що богопосвячені люди живуть і працюють не поодиноко, а у спільнотах. Окрім того ці люди приймають три євангельські ради: досмертну чистоту, добровільну убогість та досконалий послух. Пояснюючи ці поняття, Синод єпископів УГКЦ наголошує, що «богопосвячені особи відмовляються від подружжя, не тому що воно недобре чи грішне, а тому що бажають цілковито посвятитися Богові, не приймаючи загального, природного способу спілкування між людьми». «По-друге, вони зрікаються надмірного використання земних благ, стараючись вести скромний спосіб життя, вживаючи тільки те, що справді потрібне для існування і для здійснення свого специфічного заняття. Третьої прикмети не видно, так би мовити, неозброєним оком, але це дуже важливий аспект у житті богопосвяченої людини – вона відрікається від власної волі, вирішуючи жити згідно із правилом, а також піддаватися чинній волі іншої людини, свого настоятеля чи наставника», — сказано в рішенні Синоду.
Тут також відзначається, що богопосвячені особи є надзвичайною цінністю у Церкві, тому потрібно глибше пізнавати суть цього покликання. Упродовж року в УГКЦ активно працюватимуть для того, аби пояснювати вірним, що таке життя у монашому чи чернечому стані, заохочувати всіх богопосвячених осіб більш інтенсивно працювати і виконувати своє покликання.
Під час кожної Літургії 2010 року, згідно з постановою Синоду єпископів УГКЦ, у сугубій ектенії проголошуватимуть прохання: «Ще молимося за спільноти богопосвяченого життя: монастирі, чини, згромадження, світські інститути та за їхнє святе покликання».
«Без молитви цей рік не буде успішним», — наголошують єпископи.
Як попередньо повідомлялося, 2011 року у Бразилії відбудеться Патріарший Собор УГКЦ, присвячений богопосвяченому законному життю. У ньому візьмуть участь єпископи та представники духовенства, богопосвячених осіб і мирян.
За матеріалами: РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
