У п’ятницю 11 квітня 2025 р. відбувся похорон брата Юзефа Хроми OFM Cap, який служив настоятелем парафії Матері Божої Ангельської у Вінниці. Священник-капуцин раптово помер у понеділок зранку 7 квітня.
Сьогодні від 8:30 у храмі тривав молебень біля тіла брата Юзефа, який вели парафіяльні спільноти.
Похоронну Месу очолив єпископ-ординарій Камʼянець-Подільської дієцезії Леон Дубравський у співслужінні з єпископом-помічником Львівської архідієцезії Едвардом Кавою, провінціалом Краківської провінції Братів Менших Капуцинів братом Рафалом Писяком OFM Cap, кустошем Кустодії святого Піо Братів Менших Капуцинів Сергієм Кіппою OFM Cap, міністром Провінції св. Архангела Михаїла Ордену Братів Менших в Україні отцем Бенедиктом Свідерським OFM, а також присутніми священниками-капуцинами з різних міст.
Попрощатися з о. Юзефом приїхали з Польщі його сестри — пані Ґражина й пані Данута. Вшанувати памʼять померлого прибули також священники, диякони, богопосвячені особи різних чернечих згромаджень. Також на похороні були присутніми представники влади: Матеуш Натковскі, Генеральний Консул Республіки Польща у Вінниці, Агнєшка Гуральська, заступниця амбасадора Республіки Польща в Україні, Володимир Онофрійчук і Вʼячеслав Заремба, депутати Вінницької міської ради, Володимир Барецький, міський голова у м. Шаргород, Алла Ратинська, заступниця начальника управління у справах національностей та релігій.
Перед святою Месою брат Блажей Суска OFM Cap поділився своїми спогадами про померлого. Капуцин згадав про те, що бр. Юзеф був спортивним, ще бігав того ранку, мав різні справи, а вже об одинадцятій його не стало. Коли прийшла звістка про смерть бр. Юзефа, його сестра боялася сказати про це батькові, якому вже більше вісімдесяти років, а тому попросила про це свого настоятеля. Бр. Блажей переповів, що батько прийняв цю новину спочатку спокійно, а потім йому було все важче, як і всім присутнім: «І тому ми говоримо, ідучи за святим Франциском, що прийшла до Юзефа його сестра — сестра Смерть — і дозволила йому на цей перехід з одного життя в інше».
Пізніше до слова була запрошена молодша сестра бр. Юзефа — пані Ґражина: «Хотілося би теж так пожартувати, як брат на похороні мами, але не знаю, чи вдасться». Від імені всієї родини вона подякувала всім присутнім за любов і пошану до брата Юзефа. Вона згадала випадок, коли її брат, їдучи на велосипеді, впав, а пізніше виявив, що його перстень, на якому він молився Розарій, прийняв форму серця. Пані Ґражина пояснила, що це було маленьке чудо, яке супроводжувало його в дорозі священства.
Оскільки брат Юзеф не написав заповіту, то постало питання про місце його поховання. Родина померлого зробила важке рішення — як зауважує пані Ґражина — вони вирішили дати дозвіл на захоронення в Україні: «Серед усіх емоцій я розуміла одне, що коли брат приїжджав з України, то він виглядав дуже щасливим, і якби його поховали в Польщі, то вам би зробили кривду. Ви його тут дуже любите, й ваша присутність свідчить про це».
На початку Святої Меси єп. Леон Дубравський зауважив, що смерть бр. Юзефа заскочила й шокувала всіх. Єпископ висловив своє співчуття родині й подякував за служіння брата Юзефа: «Він служив, як заповідав Ісус: “Я не прийшов, щоби мені служили, а щоби Самому служити іншим”, — і це було помітно в отцеві». Він також звернув увагу на велику кількість людей, які зібралися на похороні, і закликав щодня молитися за померлих, тому що «не знаємо ні дня, ні години». Єпископ Леон звернувся також до Братів Менших капуцинів: «Дякую сердечно за служіння отця! Я думаю, що ви будете мати, капуцини, наступного святого в Небі, котрий буде заступатися за нас у Господа Бога».
У своїй проповіді брат Сергій Кіппа, звертаючись до присутніх, сказав: «Сьогодні вже пролунало багато теплих, добрих слів про світлої пам’яті брата Йосифа і ще багато пролунає. Цими днями в різних куточках України чимало людей з глибоким потрясінням та болем прийняли цю звістку про його перехід. Багато хто згадує про те добро, яке отримали через нього. Надходить чимало повідомлень, листів, спогадів, в яких віддзеркалюється його особа, його шлях і вплив на чиєсь життя. Ми вслухаємося в ці спогади з великою повагою і увагою. Але сьогодні, під час цієї Літургії лунають особливі листи, до яких ми покликані приділити особливу увагу з огляду на їхнього автора, тому що багато хто присилає повідомлення співчуття. Але щоби ми не пропустили самого важливого листа», — наголосив проповідник.
Кустош капуцинів звернув увагу присутніх на Слово, яке дає Господь, — на Боже Слово, не людське; Бог дивиться на смерть праведних інакше, ніж людина:
«А в псалмі ми почули: «Господь — мій Пастир. Я не матиму недостатку». І хто довіряється веденню Бога, досвідчує Його опіки, повноти, що не має недостатку. Скільки людей отримали добро від Бога через брата Йосифа? Але водночас і сам брат Йосиф, пішовши за Пастирем, може досвідчувати, цю повноту, що немає недостатку. Ми відчуваємо недостаток в багато в чому, а зараз теж у його особі. Але він, будучи в Богові — Бог обіцяв і має силу виконати цю обітницю, що не матиме недостатку — буде брати участь в цій повноті Христа. І навіть тут, по земному дивлячись, навіть за ці останні дні, скільки сердець виявили йому вдячність, любов і повагу? Ми, готуючи цю урочистість, досвідчили це дуже міцно».
Брат Юзеф був справжнім робітником, якого Господь увів у свій відпочинок. Пригадуючи період Великого Посту, коли ми готуємося до Воскресіння, брат Сергій вказав на справжнє значення Пасхи:
«Коли відбувався момент переходу, Пасха брата Йосифа, він готувався до неї. Він слухав Слово, щоб приготуватися до Пасхи. Він, якщо ми насправді в це віруємо, то він бажав Пасхи. Звісно, по-людськи ми інакше собі це уявляємо. Але остаточно йдеться про цю Пасху, перехід, зустріч з Ним. І може, нам це важко приймати. Він бажав цієї зустрічі, хотів, слухав. І в Божому веденні, для нас незрозумілому, покликав його».
Завершуючи проповідь, священник-капуцин процитував слова Ісуса Христа, де Він говорить з Мартою перед гробом Лазаря, й вказує на необхідність будувати особисті стосунки з Богом: «Я є воскресіння і життя! Хто вірить у Мене, навіть якщо помре, житиме. І кожен, хто живе і вірить у Мене, не помре повіки».
Після Святої Меси провінціал Краківської провінції Братів Менших Капуцинів брат Рафал Писяк OFM Cap сказав, що брат Юзеф отримав лист від самого Бога: «І Господь йому сказав “Ідеш до Неба! Змінюємо тобі монастир!” І цей лист вручила йому сама сестра Смерть».
Молитву на цвинтарі очолив брат Сергій Кіппа, а єпископ Едавард Кава уділив благословення. Після прощання з померлим його тіло поховали та поставили хрест, який зробили самі парафіяни.
Біографічна довідка
Брат Юзеф Хроми народився 22 жовтня 1964 року в Сухій Бескидзькій (Польща). Перед вступом до Ордену Братів Менших Капуцинів працював слюсарем.
До Ордену вступив 1 серпня 1989 року. Після річного новіціату склав перші чернечі обіти 23 вересня 1990 року.
Після завершення філософсько-богословських студій у Вищій духовній семінарії капуцинів у Кракові 18 травня 1996 року прийняв пресвітерське свячення з рук єпископа Станіслава Падевського OFMCap.
1 вересня 1999 року виїхав в Україну, де звершував служіння у Вінниці, Кам’янському та Києві. Раптово відійшов до Господа 7 квітня 2025 року, виконуючи обов’язки гвардіана і настоятеля парафії у Вінниці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
