Подія в Істлі, Англія, стала ще одним прикладом того, що на практиці означають «різноманітність» і «мультикультуралізм»: це насправді усунення християнства з громадських місць.
Однак цього разу батьки не залишилися пасивними і сказали рішуче «ні» директорці школи, яка вирішила «скасувати» Великдень.
Близько 50 членів місцевої церкви зібралися в п’ятницю 4 квітня 2025 року біля початкової школи Норвуд в Істлі, щоб виступити проти рішення директорки Стефані Мандер. Вона вирішила скасувати шкільний великодній парад і пасхальне богослужіння, повідомляє The Telegraph. Це школа державна, а не конфесійна; але відзначення Великодніх свят там було давньою, усталеною традицією. Попри це, директорка вирішила, що традиція не є суттєвою — оскільки, на її думку, «комусь може бути образливо» відзначати християнські свята. Іншими словами, на переконання цієї освітянки, мультикультуралізм означає відтинання від свого коріння, культурну мімікрію.
Директорка не радилася з батьками, а просто повідомила шкільну громаду листом: «Ця зміна може декого розчарувати, особливо тих, хто роками плекав ці традиції».
Мультикультуралізм, толерантність, різноманітність чи «інклюзивність» — ключові слова, які в ліберально-лівацькому менталітеті означають прямо протилежне тому, що вони, як видається, пропонують. Їх належить читати так: мультикультуралізм означає заперечення власної культури; толерантність — нетерпимість до християнства, різноманітність — нав’язування чужих культурних моделей, інклюзивність — виключення християн із публічної сфери.
Ось обґрунтування, надане директоркою Мандер:
«Ми вважаємо, що це рішення відповідає нашим цінностям інклюзивності й поваги до різноманітності. Ми досліджуємо альтернативні способи святкування сезону в наступні роки, які будуть інклюзивними для всіх дітей і відображатимуть багату культурну різноманітність нашої спільноти».
Бачимо приклад класичної орвеллівської новомови. «Інклюзивні цінності», «повага до різноманітності», «альтернативні способи святкування сезону» — це терміни, які дуже добре пасують до профілю Міністерства правди, змальованого в романі «1984». У цьому творі Міністерство правди доручило герою, Вінстону Сміту оновити публікацію «до випарування» — тобто стерти з пам’яті все, що не відповідає офіційній пропаганді уряду.
Схоже, що Англія — батьківщина Оруелла — сама не зрозуміла змісту його твору і на практиці реалізує трагічний сценарій 1984 року. Термін «думкозлочин» набуває там нового значення, коли виявляється, що людину можуть засудити до тюремного ув’язнення за те, що вона посміє подумки помолитися в місці, де це заборонено офіційними правилами.
Міністерство правди програло
Проте цього разу батьки не відступили перед тиском місцевого Міністерства правди. Віруючі й батьки дітей зібралися біля школи, щоб висловити свій рішучий протест.
«Коли я навчалася в школі, християнство було дуже важливою її частиною», — каже одна з найстаріших протестувальниць Мері Пігні. «Як і багато інших, я вважаю, що християнські основи справді корисні для дітей і суспільства. Християни вже ситі тим, що їх витісняють і обзивають».
Учасник протесту Роб Оуен наголошує:
«Ми тут, щоб засвідчити, що Великдень є частиною нашої культури і традиції, і її потрібно підтримувати. Ми тут, щоб підтримати християнство та його традиційні святкування».
Справжній мультикультуралізм — це вселенськість
Акція мала мирний характер, але вона досягла мети, оскільки проблема набрала національного рівня і стала однією з найбільш часто згадуваних тем на Порталі Х.
Серед тих, хто різко критикував рішення директорки Мандер, була колишня міністерка внутрішніх справ Суелла Браверман, яка сказала:
«Це не інклюзивність; це культурна капітуляція».
«Християнське коріння Британії видаляють безхребетні лідери, які воліють угинатися перед своїми опонентами замість оберігати свою спадщину», — додала вона.
Колишній член парламенту та лідер Робітничої партії Британії Джордж Гелловей також висловив свою думку:
«Скасування Великодня в будь-якій школі у Великій Британії є абсолютно неприйнятним, і уряд має це чітко дати зрозуміти».
Як християни, ми не можемо погодитися з тим, щоби християнська спадщина була потоптана, а Європа — відрізана від свого духовного коріння в ім’я гаданої «різноманітності». Ми повинні також чітко показати, що справжній мультикультуралізм — це не його ліберально-лівацька карикатура, а правильно сприйнятий католицизм. Саме слово «католицький» означає «вселенський»: ідеться про єдність віри, спільну систему цінностей — при збереженні розмаїття культур. Такий мультикультуралізм є творчим і соціально животворним, на відміну від лівацької багатокультурної плутанини, яка зрештою призводить до соціальної дезінтеграції — що чітко видно на прикладах «багатокультурних» Швеції, Франції чи Англії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
