Міністерство культури та стратегічних комунікацій разом із Національним будинком органної музики подали апеляцію на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який зобов’язав передати київський римо-католицький храм св.Миколая в користування парафії.
В апеляційних скаргах МКСК та НБОКМ стверджують, що парафія ще з 2022 року має всі права користувача костелу.
Це твердження набуває особливого звучання в той час, коли з грудня 2024 року і понині парафія все ще намагається отримати дозвіл від дійсного і незмінного вже багато років офіційного користувача костелу — Будинку органної музики — на проведення невідкладних ремонтних робіт для порятунку храму від наслідків ракетної атаки.
У зв’язку з таким офіційним кроком Мінкульту і керівництва Будинку органної музики парафія св.Миколая публікує свій офіційний коментар.
Така оперативна реакція та подання двох апеляційних скарг на одне рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також незгода з цим рішенням, свідчать про пріоритетність для МКСК та НБОКМ їхньої бюрократичної правоти над питанням безпеки людських життів.
Свій час вони не присвячують належному збереженню унікальної пам’ятки архітектури, задоволенню потреб парафіян, які відвідують костел, чи гарантуванню безпеки громадян, що пересуваються поблизу небезпечних елементів будівлі. Трагічно, але в цих питаннях триває повна бездіяльність Мінкульту й Будинку органної музики.
Своїм пріоритетом ці організації визначили витрачання часу та зусиль на оскарження судового рішення, яким було визнано протиправною таку ж бездіяльність МКСК та НБОКМ, що тривала десятиріччями у питанні неповернення храму віруючим.
Отець Павло Вишковський ОМІ, настоятель парафії св.Миколая, так це коментує:
«Ми сподівалися на розсудливість і порядність МКСК щодо виконання рішення суду й визнання нашої законної позиції. Зважаючи на те, що прохання про повернення костелу святого Миколая, незаконно відчуженого за радянських часів, у користування парафіяльній громаді, якій це було обіцяно 20 років тому, було підтримане не лише громадою, а й значною частиною суспільства, що підтверджує петиція, підписана понад 25 тисячами осіб, а також підкріплене відповідним рішенням суду, — їхня подальша відмова викликає нерозуміння.
Адже наше право на отримання храму в управління не заперечується Мінкультом та жодною особою. Тому факт оскарження рішення суду лише підкреслює протиправність затягування з передачі костелу.
Це викликає наше глибоке здивування. Впродовж понад трьох з половиною місяців у них не знайшлося часу на демонтаж залишків небезпечного скла у вікнах, пошкоджених обстрілом, хоча обіцянки щодо цього лунали ще в січні, а також на латання даху, що потерпає від дощів. Водночас вони оперативно знайшли час, ресурси та виявили бажання для оскарження судового рішення. Натомість на відновлення, належний догляд за об’єктом культурної спадщини, передачу костелу парафіяльній громаді часу і бажання в них немає».
Факти є незаперечними: МКСК і НБОКМ довели перлину архітектури до стану руїни. Натомість тепер у своїх офіційних позиціях, зокрема в поданих апеляційних скаргах, вони намагаються перекласти відповідальність за стан збереження будівлі костелу на парафію, стверджуючи, що з 2022 року парафія має всі права користувача.
Це є очевидним спотворенням фактів.
Право користування будівлею в розумінні парафії та чинного законодавства має передбачати можливість проводити як мінімум аварійні ремонтні роботи без багатомісячних намагань їх погодити з будь-ким. Право користування храмом має передбачати можливість розвішувати на стінах ікони без попереднього погодження з будь-ким. Право користування будівлею має передбачати можливість для парафії сплачувати комунальні послуги за тарифами, що запроваджені надавачами таких послуг для релігійних організацій.
Це базові речі, без забезпечення яких будь-які твердження Мінкульту та Будинку органної музики про нібито надання парафії права користування костелом в 2022 році є нікчемними та порожніми.
Парафіяльна громада вже 30 років очікує на офіційне повернення незаконно відчуженого костелу, який не лише був насильно відібраний, але й розграбований та доведений до нинішнього занедбаного стану. Протягом 30 років держава в особі МКСК обіцяє та зобов’язується передати в постійне користування католикам храм, який збудували наші предки.
Держава в особі МКСК підписує меморандуми про передачу храму громаді: спершу до 1 червня 2022 року, потім до кінця 2023 року, згодом до 1 травня 2024 року. Тепер, коли щодо невиконання цих обіцянок триває судовий процес, це свідчить про брак моральних принципів та честі цих інституцій, які давали ці обіцянки й не дотримали їх абсолютно.
Особи, що готові виділити кошти на порятунок храму — а на це буде потрібна сума щонайменше 30 мільйонів в еквіваленті твердої валюти, — добре обізнані як із поточним станом будівлі, так і з перспективами її передачі громаді. Жодна розсудлива людина не інвестуватиме кошти в діяльність тих, хто систематично дає обіцянки і не виконує їх, оскільки це питання ґрунтується на довірі.
Отже, що швидше будівля костелу буде передана парафіяльній громаді, то оперативніше розпочнеться процес її відновлення. Це очевидна закономірність.
Замість підготувати необхідні документи для передачі будівлі парафіяльній громаді, згадані інституції займалися підготовкою апеляційних скарг. Це викликає жаль, оскільки особи, відповідальні за доведення храму до такого стану, намагаються знову створити бюрократичні перешкоди для громади.
Лукавство та спроби створити позитивний імідж можна також помітити в офіційних відповідях МКСК та НБОКМ, де зазначено, що парафіяльній громаді «не заборонено здійснювати ремонт будівлі».
Однак коли три тижні тому парафіяльна громада зверталася з проханням надати дозвіл на проведення невідкладних робіт і залатати протікання в даху власним коштом, через загрозу подальшого руйнування дерев’яних конструкцій від дощу, — то будь які усні погодження закінчуються нічим. Це свідчить про самоусунення офіційного користувача та офіційного власника пам’ятки архітектури від обов’язку не допускати його руйнування.
Передача храму парафіяльній громаді є правомірною вимогою. Необхідно укласти детальний договір із чітко визначеними гарантіями після інвестування коштів благодійників. Ми вже маємо не один негативний прецедент у новітній історії Католицької Церкви, де католикам у їхньому ж приміщені, після проведення ремонтних робіт, колишні псевдовласники намагалися забрати відремонтоване майно.
Доки відповідальні посадові особи будуть чинити опір та обмежувати наші законні права? Як віряни мають ставитися до дій представників влади, що вдаються до використання адміністративного ресурсу та наявних можливостей для введення в оману?
МКСК не виконало жодного зі своїх зобов’язань за останні три роки, проігнорувало рішення суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу. Для України це є ганебним явищем і свідчить про глибоке вкорінення радянських підходів у державних структурах. НБОКМ — структура, створена у 1979 році за часів радянської влади, зокрема, за деякими даними, з метою забезпечення лояльності під час Олімпіади в Москві, — вважає за можливе подавати апеляційну скаргу проти парафіяльної громади, предки якої побудували святиню, яку НБОКМ довів до руїни.
Ми будемо наголошувати на цих фактах на міжнародній арені, демонструючи продовження практики зневажливого ставлення до громадян та суспільства. У таких діях простежується тенденція до блокування будь-яких позитивних змін, керуючись мотивацією «якщо не мені, то нікому».
Громада очікує на повернення храму, оскільки його передача парафії є ключовою умовою для того, щоб розпочати його порятунок. Зважаючи на те, що балансоутримувач довів будівлю до руйнівного стану, відновлення потребуватиме значних благодійних внесків. Потенційні жертводавці готові підтримувати цю ініціативу, маючи чітке розуміння, кому й на які цілі спрямовуються їхні кошти. Ніхто не буде інвестувати в об’єкт, щодо якого бракує визначеності й прозорості. Усі благодійники, які готові допомогти, обізнані зі складною ситуацією стосовно храму та невизначеністю щодо його повернення. Залучення приватних пожертв є малоймовірним за умов повного браку довіри до сторони, яка впродовж тривалого часу лише дає пустопорожні обіцянки.
Втім, станом на сьогодні, крім інших вищезгаданих обставин, сам факт ігнорування рішення суду Мінкультом та Будинком органної музики щодо невиконаних обіцянок про повернення костелу парафії підриває будь-яку довіру до держави в особі визначених її органів та організацій, чия суперечлива поведінка, позбавлена будь-якої логіки, викликає дуже глибоке занепокоєння.
фінансово.
Щиро дякуємо!
