У 1989 і 1994 Папа Йоан Павло II написав два листи, в яких висловив готовність піти у відставку у зв’язку з серйозною хворобою, приміром, рак або через іншу перешкоду, якщо через неї він не зможе виконувати своє служіння. Обидва листи вперше були опубліковані у книзі о. Славомира Одера, постулятора беатифікаційного процесу Папи. Книга під назвою «Тому він святий. Справжній Йоан Павло ІІ» побачить світ у середу 27 січня.
У книзі також опубліковано текст відкритого листа, який Папа хотів прочитати на загальній аудієнції у жовтні 1981 року з приводу замаху на його життя, скоєного Алі Aгджою.
Але згодом, як пояснив о. Одер в книзі, Йоан Павло II, передумав, визнаючи, що це було б недоречним у зв’язку з тим, що в той час велось розслідування обставин інциденту на площі Святого Петра. Петра.
У книзі надрукований лист, датований 1994 роком про готовність Папи до демісії, який – як і очікувалося – він, ймовірно, буде читати в присутності членів Колегії кардиналів.
74-річний Йоан Павло II писав: «Перед Богом я довго думав, що має робити Папа, коли йому виповниться 75 років. Зізнаюсь вам, що коли два роки тому, з’явилось припущення, що пухлина, через яку я мав йти на операцію, виявиться злоякісною, я думав, що Отець Небесний захоче сам завчасно вирішити цю проблему. Але так не сталось.»
«Після довгої молитви і роздумів на тему моєї відповідальності перед Богом, я відчуваю, що необхідно дотримуватись рекомендацій і прикладу Папи Павла VI, який мав таку саму проблему і вирішив, що не може відмовитися від Апостольського Престолу, хіба що у випадку невиліковної хвороби або перешкоди, яка б заважала здійсненню функцій Наступника Петра» – додав Папа.
І сказав: «Тому я також, йдучи по стопах свого попередника, залишив письмово свою волю відмовитися від святого і канонічного уряду Папи Римського в разі хвороби, яка буде вважатися невиліковною і яка унеможливить [ефективне] виконування функцій Петрового служіння.»
Далі в книзі опубліковано попередню волю Йоана Павла ІІ, про яку він вже згадав у листі від 1994 року.
15 лютого, 1989, Папа написав: «За прикладом Святішого Отця. Павла VI, заявляю наступне: у разі хвороби, яку можна розглядати як невиліковну, довготривалу, яка не дозволить мені ефективно виконувати своє апостольське служіння, або у випадку іншої серйозної і довготривалої перешкоди, я відмовлюсь від свого святого і канонічного уряду: єпископа Риму та Глави святої Католицької Церкви, залишивши владу прийняття і здійснення моєї відставки на руки Кардинала Декана Колегії Кардиналів, залишивши його, разом з кардинали, що стоять на чолі Конгрегації Римської Курії та Кардинала Вікарія Риму».
У книзі о. Одера вперше був опублікований відкритий лист, написаний Йоаном Павлом ІІ з 11 вересня 1981 року, аби зачитати його в ході традиційної загальної аудієнції у середу у Ватикані 21 жовтня того року. Лист стосується замаху, вчиненого 13 травня 1981року Алі Aгджою. Частково лист скерований до самого нападника.
У рукописі, який містив дві сторінки, можна прочитати: «Навіть сьогодні я хочу присвятити цю промову на нашій зустрічі темі, пов’язаній з подією, що сталась 13 травня. Цього дня одна навпроти одної стояли дві людини: одна з них – та, що хотіла позбавити життя іншу, а друга – та, яку хотіли позбавити життя.»
«Господнє Провидіння вчинило однак, що це життя не було відібране. І тому ця друга людина може звертатись до першої, може з нею розмовляти – що, з огляду на характер цієї події, здається особливо важливим і необхідним. Важливо, що навіть такий епізод, як цей з 13 травня, не може створити прірви між першою та другою людиною, бути причиною мовчання, яке означає порушення будь-якого порозуміння», – ствердив Йоан Павло II.
«Це те, що я хочу розповісти вам сьогодні, дорогі слухачі аудієнції. Ці слова скеровані також до мого брата, який 13 травня хотів позбавити мене життя, і хоча цього не сталося, він спричинився до багатьох ран, які я був змушений лікувати багато місяців», – написав Йоан Павло ІІ.
Він нагадав, що ще у машині швидкої допомоги пробачив нападникові, підкреслюючи: «Можливість сказати кілька слів прощення ще раніше, в машині швидкої допомоги, яка везла мене з Ватикану в лікарню Gemelli, де провели першу і вирішальну операцію, я вважаю результатом спеціальної благодаті, що дана мені від Ісуса, мого Господа і Вчителя».
«Акт прощення – це перша і необхідна умова для того, аби ми, люди, не були між собою поділені і не стояли один навпроти одного, як вороги», – додав Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
