Мальта, з огляду на своє розташування між Європою та Африкою, завжди була стратегічним місцем. Під час Хрестових походів вона становила важливий пункт допомоги лицарям у походах, як і важливий оборонний пункт перед нападами мусульман.
1530 року Карл V віддав Мальту як ленне володіння Суверенному Лицарському Орденові Госпітальєрів св.Йоана Єрусалимського. Острів став новим домом йоанітів на майже 270 років. 1565 року Мальта пережила один із найважливіших періодів своєї історії – Велику Облогу (19 травня – 8 вересня). Береги Мальти були оточені близько 180 турецькими кораблями з більш ніж 40 тисячами вояків на борту. Острів тоді захищали десь із 600 лицарів Ордену, тисячний полк іспанців і близько 8 тисяч самих мальтійців. По чотирьох місяцях турки відпливли, полишивши незавойований острів. Перемога над силами супротивника, що настільки переважали сили охоронців, була сприйнята як чудо. Європа почулася безпечніше і щедро нагородила своїх лицарів. Роком пізніше було розпочато будівництво нового міста, яке проектували найкращі архітектори того часу. Проект міста створив присланий папою Пієм IV італійський архітектор, учень Мікеланджело, Франческо Лапареллі.
Розташування вулиць базувалося на так званому гіпподамейському плані, тобто що вулиці перетинаються одна з одною під прямим кутом. Усе місто було оточене рядами укріплень, а також додатково з боку моря – кріпосним ровом. З огляду на високі кошти робіт і брак часу (побоювалися повторного нападу турків) не було вирівняно різниці висоти різних частин півострова, через що частину вулиць замінили сходами. Вони, однак, мали низькі й довгі сходини, що мало уможливити рух по них – як кінним лицарям, так і воїнам у тяжкому озброєнні.
Першим будинком Ла Валетти став храм Матері Божої Переможної, де 1568 року був похований Жан Парізо де ла Валетт (пізніше гріб перенесено до співкатедри св.Йоана). 1569 року Лапареллі, розробивши план подальшої розбудови міста, виїхав з острова, а продовженням праць зайнявся мальтієць Джероламо Чезар. 1575 року було відкрито шпиталь Сакра Інфірмерія (“свята лікарня”), головна зала якого – довжиною 56 м – була і залишається однією з найбільших у Європі. Сьогодні у будинку шпиталя, відбудованому після руйнувань, яких він зазнав під час ІІ Світової війни, розташовується конференційний центр і Театр Республіки. 1731 року прем’єр-міністр Антоніо Маноель де Вілена збудував Театр Маноеля (на сьогодні – третій найстаріший театр світу).
1796 року постала Національна Бібліотека, фонди якої налічують, зокрема, кількадесят тисяч томів, що є власністю Ордену Госпітальєрів. З огляду на напад і захоплення Мальти французькими військами 1798 року Бібліотеку відкрито лише 1812-го.
На честь Великого Магістра Ордену місто було назване Валеттою. Воно пізніше стало новим центром Ордену і водночас столицею острова. Ла Валетта – незвичайне місто, починаючи з цілісного архітектонічного планування й завершуючи найменшою його дрібницею. До цього додався такий незвичний будівельний матеріал, як мальтійський піщаник, – і ось маємо перлину ренесансової архітектури.
Фото:
1. Герб Валетти
2. Столиця Мальти – місто Валетта
3. Інтер’єр колишнього палацу Великих Магістрів Мальтійського Ордену
фінансово.
Щиро дякуємо!
