І через 65 років після закінчення війни 1939-1945 років тепер уже в незалежній Україні триває гостра суперечка, як називати цю війну: Великою Вітчизняною чи Другою світовою? Абсолютна більшість відвідувачів сайту Радіо Свобода – 80 відсотків – у нашому традиційному щотижневому опитуванні відповіли, що це була Друга світова війна. Спеціальне ж всеукраїнське дослідження Центру Разумкова показало іншу цифру: для 69 відсотків опитаних назва Велика Вітчизняна війна є прийнятнішою. Які аргументи висувають прихильники цих двох термінів?
Міністр освіти Дмитро Табачник заявив на нещодавній міжнародній конференції в Москві, що його відомство планує повернути, як він висловився, «науковий термін «Велика Вітчизняна війна», тому що це поняття не є тотожним терміну «Друга світова війна». Останнє є навіть, за словами Табачника, «проявом неповаги до ветеранів».
Політолог Іван Коломієць з приводу пропозиції Табачника викинути з українських шкільних підручників термін «Друга світова війна» та замінити його на «Велика Вітчизняна війна» зауважив: «Вітчизняна» походить від слова «Вітчизна». Про яку ж «Вітчизну» йдеться? Про Радянський Союз?.. Я розумію, що для ветеранів Червоної армії він дійсно був Вітчизною. І коли ми вітаємо їх зі святом Перемоги, звісно, доречніше, з поваги до їхнього подвигу, вживати саме «Велика Вітчизняна війна». І не вина цих зараз уже старих людей, що в їхні найкращі часи, в молодості, їх було використано для підтримки нелюдського тоталітарного режиму… Але всі, хто зараз здобуває освіту в школі, навіть не були народжені в Радянському Союзі! Не кажучи вже про те, що ніколи не жили там. І вони не можуть мати іншої Вітчизни, окрім незалежної України».
«Це була єдина подія»
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин вважає, що не можна протиставляти дві події – Велику Вітчизняну і Другу світову війну. За його словами, це була єдина подія.
Разом із тим, спікер каже, що «визначальною в цій війні була Велика Вітчизняна війна». І далі: «Я не розумію тих, хто у своїх намаганнях прислужитися, сподобатися, переступає межу. Вважаю, що тему війни пора припинити політизувати», – закликає Литвин.
Віце-спікер Микола Томенко наголосив, що в силу різних обставин для України це була і Друга світова війна, і Велика Вітчизняна.
«На жаль, для українського народу, який тоді не мав власної держави, немає єдиноправильної правди і єдиноправильної оцінки подій того часу. Сьогодні нам треба зрозуміти, що кожен має право на свою правду і всі ці правди треба почути і знайти взаєморозуміння між ними», – наголошує Томенко.
До речі, Ігор Юхновський, фронтовик, академік, голова Інституту національної пам’яті, також вважає, що ту війну можна називати і Другою світовою, і Великою Вітчизняною. За словами Юхновського, «втрати України були величезними. В людях ми втратили десь 13,5 мільйонів, хоч на фронті у нас загинуло 6 мільйонів людей. Це за «Книгою Пам’яті України».
«Лише «Друга світова»
Ще один ветеран війни, письменник Анатолій Дімаров, якому зараз 88 років, категорично не погоджується з тим, що війну середини минулого століття називають «Великою Вітчизняною». Аргументи його дуже прості.
«У цій війні брав участь не лише колишній Радянський Союз. Брали участь майже всі світові країни. Як же ж можна назвати її «Вітчизняною»? Не можна!», – каже письменник.
«У цій війні вперше зіткнулись два хижаки. Це хижак Гітлер – націонал-соціаліст, і хижак Сталін – інтернаціонал-соціаліст. По-суті, Сталін заохочував Гітлера до цієї війни, до нападу на Польщу. Згадайте пакт Молотова-Ріббентропа. Ним було забезпечено тили агресивної Німеччини. І після цього пакту Німеччина розв’язала війну. Я пам’ятаю той час. Тоді всі радянські газети кричали: Гітлер змушений воювати проти буржуазії, агресивної Франції, Англії; Німеччина змушена захищати себе. Словом, Москва виправдовувала тоді Гітлера», – зазначає Дімаров.
Він переконаний, що «українцям ця війна не дала нічого, крім кривавих жертв. Досі чомусь мовчать, що під час цієї війни, в другій її половині, під час наступу радянських військ на Німеччину, в Україні відбувся другий геноцид народу. Штучно було знищено дуже багато чоловічого населення України від 15 до 55 років. Я сам потрапив у ці жорна, коли беззбройних українців, без медичних комісій, напівсліпих, напівглухих (лиш могли б рухатися!) кидали велетенськими натовпами, сотнями, тисячами на німецькі кулемети. Кидали на знищення. І мені зараз радіти з 9 травня, танцювати якось недоречно. У цей день я поминаю друзів, своїх однополчан по взводу, які загинули, так і не побачивши мирного життя».
На моє прохання прокоментувати той факт, що 69 відсотків опитаних українців виступають за те, щоб називати цю війну Великою Вітчизняною, письменник Дімаров зауважив: «А що означає те, що ми братаємося з німцями, які воювали? Ми прощаємо один одному оті страшні гріхи вбивства, вже простили. А своїм одноплемінникам не можемо простити. Не можемо простити воїнам УПА, які боролись під гаслом «Свобода України, або смерть». У Західній Україні було народне повстання, а не бандитизм, як це охрестила радянська пропаганда. І ця пропаганда й надалі триває. А комуністи! Вони навіть не хотіли визнати Голодомор 1932-33 років, сиділи у парламенті, як пришиті. Ні совість їх не мучить, нічого».
«Війну вів увесь світ»
Відомий український скульптор Валентин Селібер також проти того, щоб війну 1939-1945 років називати Великою Вітчизняною.
«Я вважаю, що війну треба називати Другою світовою, безумовно. Бо війна була в цілому світі, а ми робили вигляд, що тільки Радянський Союз війну веде. Весь світ її вів. Інакше ми б програли цю війну», – каже Селібер.
«Недоречно, просто неправдиво називати цю війну Великою Вітчизняною», – підсумував 90-річний скульптор.
А кандидат філософських наук, публіцист Сергій Грабовський днями написав, що «Україна досі перебувала на периферії цього цілеспрямованого відновлення нерадянської політичної системи за допомогою «останнього міфу»… В українських підручниках було зникло навіть саме поняття «Великої Вітчизняної». Зникло не випадково: ця пишна назва – теж один із головних міфів, пов’язаних із тією війною».
І ще одна цитата від Грабовського: «Ще 1918 року Сталін вживав термін «вітчизняна війна» для означення боротьби радянської Росії проти «світової буржуазії». А 1927 року він чітко сказав: «Червона Армія є армія Жовтневої революції, армія диктатури пролетаріату… Наша армія є армією світової революції, армією робітників усіх країн». А яким було гасло Комінтерну? Всесвітній Радянський Союз і не менше. Тож 24 червня 1941 року, коли Червона армія одержала наказ наступати і вийти на територію Польщі та Румунії, московська газета «Известия» писала, що почалася «Вітчизняна війна» і точиться бій за країну Рад – тобто за «вітчизну всіх трудящих світу». Іншими словами, первинне значення поняття «Вітчизняна війна» в радянському лексиконі – це війна за розширення територіальних меж СРСР – «вітчизни всіх трудящих».
Наша слухачка з Рівного, вчителька Олена Приходько написала в електронному листі до редакції: «Вважаю, що суперечки навколо того, як називати події 65-річної давнини, мають глибоко ідеологічний характер. І справді, як свідома українка я не можу називати ту війну Великою Вітчизняною, бо моя єдина Вітчизна – Україна, хоч і народилася я ще в СРСР. Росіянам така назва, можливо, підходить більше, бо вони, власне, й були отими збирачами «земель руських». А тому все, що росіяни заграбастали, вони називали своєю Вітчизною. Недаремно ж вони так тяжко пережили розвал СРСР. Але й сьогодні і Україну, і Грузію, і Вірменію, всі колишні радянські республіки, в Росії насправді вважають своїми, рідними. Ну і нехай вважають. І нехай називають ту війну Великою Вітчизняною. Якщо їм це зігріває душу і загоює імперські рани… Особисто для мене ця війна є Другою світовою. І в цьому глибокий сенс, набагато глибший, ніж у терміні «Велика Вітчизняна». Зрештою, не може бути в людини дві Вітчизни».
фінансово.
Щиро дякуємо!
