Слово «любов» має завжди супроводжувати інше слово – «назавжди»: про це говорив Патріарх Венеції кардинал Анжело Скола у своїй доповіді, яка прозвучала на Конгресі католицьких родин у Йонкепінге (Швеція). Конгрес був організований Скандинавської єпископської конференцією, його темою була «Любов і життя».
Сучасна людина – пояснив кардинал Скола, – потребує у зустрічі з людьми, здатними свідчити красу Таїнства шлюбу. У той же час в епоху постмодерну ми маємо справу з надзвичайним розвитком науки і техніки, який торкнувся і біологічну сферу. Цей розвиток спровокував глибокі зміни у погляді людини на реальність. Істинне більше не визначається відповідністю речі та інтелекту, але зводиться до того, що можливо з технічної точки зору. Тим самим встановлюється небезпечне рівняння: «можна, значить потрібно» – технологічний імператив.
Все це докорінно змінило спосіб сприйняття людиною себе самої, породивши небачені раніше ситуації у сфері любові і сім’ї. Розлучення, співжиття без шлюбу, одностатеві союзи, контрацепція, аборти, штучне запліднення, клонування – все це справило цілий ряд поділів в сфері любові, шлюбу і сім’ї: подружжя відділене від дітонародження, батьківство відділене від зачаття, а шлюб перестав асоціюватися зі статевими відмінностями. Причому ці зміни не залишилися лише в приватній сфері, а впливають на громадянське суспільство, обумовлюючи законодавця. Спостерігається тенденція закріплювати законом кожне бажання суб’єкта, чому широко сприяють нескінченні науково-технічні можливості.
З цієї ситуації випливає безліч запитань: невже сьогодні такі поняття, як статеві відмінності, любов і плідність, не мають більше сенсу? Чи все ж таки вони володіють абсолютною цінністю? Чи сім’я, заснована на нерозривним, публічному і відкритому життя подружньому союзі жінки і чоловіка є, як і раніше, найкращим шляхом цілісного розвитку особистості?
Найкращим способом відповісти на ці питання – підкреслює кардинал Скола – буде розглянути їх через призму подружньої таємниці в її трьох невід’ємних вимірах: різниця між статями, самовіддача, плодючість. Тема статевої різниці між чоловіком і жінкою обширно трактувалася у навчанні Йоана Павла II, який, у свою чергу, спирався на вчення енцикліки «Humana Vitae». Вчительство про любов розвинене також Бенедиктом XVI в енцикліці «Deus caritas est». Статеві відмінності, зрозумілі в глобальному сенсі, виявляються головним способом, яким індивідуум, у єдності тіла і душі, вступає в контакт з реальністю. І ці розбіжності ні в якому разі не можуть бути скасовані.
Щоб бути на висоті свого покликання, союз чоловіка і жінки, заснований на статевих відмінностях, повинен бути охарактеризований вірністю і відкритістю на життя. Ці властивості не доповнюють любов чоловіка і жінки, але становлять невід’ємний елемент їхньої любові. Там, де немає віри та відкритості життю, не можна говорити про любов як таку. І тут абсолютно ні до чого приписи Церкви, які нібито обмежують вільне вираження любові. Навпаки, ці цінності виникають з самої натури людської любові.
Не існує такої любові, яка не мала на увазі б бажання, щоб вона була «назавжди». Це може підтвердити кожен, хто пережив досвід цієї закоханості. Той, хто любить, хотів би віддати іншому всього себе без часових обмежень. Звертаючись до молоді, кардинал Скола пояснює: якщо освідчення в любові не супроводжує слово «назавжди», це – не справжня любов.
За матеріалами: Радио Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
