«…онде потрощений корабель без щогл, який дрейфує за примхою течій. Гігантські сузір’я… мов велетенські грона й незліченні самоцвітів розсипи, висять на небосхилі… До зламаної щогли прив’язаний Отець-Єзуїт… з-під роздертої сутани світить голе плече. Ось він говорить: «Дякую Тобі, Господи, що мене так прив’язали! Іноді Твої заповіді мені обтяжливими здаються. І воля моя перед лицем Твого закону. Збентежена і непокірна. Та нині, як ніколи, до Тебе близько я… Я беру усе живе, що Бог створив одразу, що з ним я тісно злився у волі Його святій, зрікшись власної… Віддавсь я Богові, й настав день відпочинку й спокою…»
Чи легко читати Клоделя? Ні – якщо не зважитися на певну покору, пробираючись крізь діалоги, що містять приховані значення, та символи, де пульсує авторська думка, повна потужної духовної енергії.
Чи варто читати Клоделя? Так. Донині його твори не сходять з театральних сцен Європи, до них звертаються кінематографісти.
Від моменту навернення, яке Клодель пережив у 18 років, католицький світогляд стає фундаментом його творчості, а своїм творчим доробком він доводить, що релігія – не перешкода для мистецтва. «Драма, – пише він, – була б неможлива в світі, де не існує ані морального, ані духовного закону, де все дозволено, де немає чого сподіватись і втрачати, де зло не покаране й добро не винагороджене».
«Атласний черевичок» (1919-1924) – грандіозна містерія, де сценою є Всесвіт. Клодель, ніби на гойдалці, перекидає нас з одного континету на іншій, з моря – на сушу, від землі – до неба. Але за цією позірною хаотичністю ховається драматична єдність і прихований рушій подій – Боже провидіння. Клодель залучає до драми ангелів та святих. Змішує «високе» з фарсом, вводить різноманітні сюжетні лінії, як це було у бароковому театрі, й іронічно нагадує: щасливий фінал – за межами цього світу.
Сучасний світ вмовляє: понад кохання не існує нічого, навіть Бога. Клодель рішуче це заперечує. Жінка, за Клоделем, це – ланцюг любові, що єднає Творця й творіння. «Якщо не можу бути раєм, принаймні хрестом для нього стану! Якщо не можу дати небо, то могла б принаймні у землі його забрати», – волає Донья Пруеза.
«Ми мусимо шукати наш Шлях, як герої Гомера», – писав Клодель. «Атласний черевичок» – його mirandum Opus (дивовижна справа), твір, у якому, за зізнанням автора, більша частина його життя, мистецтва й думок, а ще це його духовний та мистецький заповіт. До речі, за «Атласного черевичка» перекладач Ганна Малець отримала французько-українську премію перекладачів «Сковорода» за найкращий літературний переклад 2007 року.
фінансово.
Щиро дякуємо!
