Сучасний світ вимагає від наc щораз більше милосердя, добра та розуміння, тому все активніша й активніша діяльність чернечих згромаджень є просто необхідною для сьогодення. Одними з цієї ланки покликань є католицький орден Братів-Францисканців, які належать до великої родини францисканської спільноти.
Засновником ордену є Jakobus Wirth, який народився 15 жовтня 1830 року у Deutschland. Осиротівши у десять років, його опікунством до 19-річчя займався дядько. Через складну фінансову ситуацію віддався вивченню шевського ремесла і вже у 24 роки став майстром цієї справи. Jakobus захоплювався св. Франциском і вважав себе за покликаного Богом. Відтак, з часом знайшов у своєму краї однодумців, утворивши разом з ними ремісниче об’єднання , яке по суті було релігійною спільнотою. У 1862 році просить єпископа Trierпро дозвіл на заснування чернечого згромадження, яке 12 червня 1862 р. утворюється у Каплиці Хреста, що напевно і спонукала до подальшої назви згромадження (хоч і за словами братів, це далеко не основна причина назви, у ній ховається значно глибший зміст). Основним завданням ордену стає опіка над бідними і хворими та виховання дітей-сиріт . На той час, вже засновник ордену, піклуючись хворими на віспу сам захворів на неї і в 41 рік помирає.
Сьогодні маючи добре підґрунтя закладене Jakobus’om Wirth’om брати, як і тоді чують особливий обов’язок перед хворими, людьми похилого віку, потребуючим допомоги неповно справним людям. Також, будучи релігійним згромадженням, утворюють не тільки працю, а по суті спільноту молитви і життя.
Найголовнішою, а від так і основною умовою для вступу до цього згромадження є покликання дане Богом. Вже у згромадженні є час доброї підготовки – час постулату і новіціяту і підготовки до остаточного чернечого життя в спільноті. В будь який час бажаючий може покинути згромадження, коли відчуває, що це не для нього.
Після цих випробувань відкривається шлях до перших обітниць – вбогості, чистоти і послуху на два роки, потім на наступні три. Після цього періоду можна назавжди присвятити себе Богу складаючи вічні обітниці (пройшовши сім з половиною років) .
Поле обов’язків у Братів-Франисканців є доволі широким. Центром є материнський дім – св. Йосифа і приєднаний до нього францисканський дім, які дають притулок майже 300 пацієнтам чотирьох областей захворювань: потребуючі догляду патологічно хворі чоловіки та жінки; психічно або інтелектуально неповносправні люди. Таким чином намагаються жити безкорисним служінням потребуючим допомоги.
Францисканська спільнота є справжнім братерством, у якому кожен переконаний, що тоді стоїть найближче до Христа і живе Духом Євангелії , коли є першочергово допомогою та підтримкою для бідних і хворих, духовно розбитих у житті людей. Так як і святий Франциск, брати від Святого Хреста живуть задля блага людей, не боячись ніяких труднощів та розчарувань несуть у світ любов Господа тому і несуть у серці таке гасло – «In Cruce Victoria» – « У Хресті перемога»!
фінансово.
Щиро дякуємо!
