У міграційній сфері України з’явилися перспективи євродіалогу. Зокрема, він уже розпочався з Німеччиною. Такий висновок можемо зробити, підсумовуючи панельну дискусію за результатами німецько-української програми вивчення стану української трудової еміграції, яка відбулась вчора, 24 вересня, у приміщенні Львівського національного університету ім. Ів. Франка. Під час розмови учасники також наголосили на особливій ролі Церкви у міграційних процесах.
Дискусія була радше підсумком десятиденного перебування 15 німців, представників церковних структур з усієї території Німеччини, які в своїх регіональних осередках працюють в департаментах з міграційних питань, а також питань зовнішніх відносин, розвитку інших країн. Вони приїхали в Україну для того, щоб глибше вивчити досвід міграції і повернення в Україну її громадян. Протягом 3 днів експерти жили в сім’ях українських мігрантів і, окрім того, мали низку візитів до різних благоднійних фондів, соціальних та релігійних організацій, зустрічей з різними експертами. Ініціатором створення такого проекту був фонд «Реновабіс», який займається налагодженням містків між Німеччиною і країнами Східної Європи. З ними співпрацювала Комісія УГКЦ у справах мігрантів і Міжнародний благодійний фонд «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької та Івано-Франківської єпархій.
Гості зупинились у селі Русові, звідки родом відомий український письменник Василь Стефаник. Саме тут зародились перші хвилі еміграції українців.
У їхніх головах Україна – десь дальше за Африку
«Вони приїхали зі своїми стереотипами, баченнями життя в нашій реальності, – ділиться Григорій Селещук, голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів. – Жили в сім’ях наших мігрантів, спілкувалися з фахівцями. І це повністю поміняло їхнє сприйняття України. Найперше, що їх вразило це те, що Україна насправді так близько. Тобто, у їхніх головах Україна – десь дальше за Африку…»
Відомо, що Німеччина веде строгу еміграційну політику у зв’язку з активним заселенням країни мусульманами. Це питання не має публічного обговерення, оскільки більшість німців боїться бути звинуваченими у расизмі. Втім, проект показав Україну, як надзвичайно розвинуту духовно і інтелектуально країну, стверджує пан Селещук. Досвід перебування тут для німців став підтвердженням думки, що українцям потрібно відкривати дорогу до Європи і безпосередньо до Німеччини.
Віза була передбачена лише для нього та його дружини, а доньку довелося би залишити вдома
«Я думаю, це була дуже особлива сім’я. – ділиться враженнями Крістіан Мюллєр з департаменту політичних та соціальних аспектів міграції Католицького секретаріату Конференції єпископів Німеччини, учасник проекту. – Вони жили в поганих матеріальних умовах, але були дуже енергійні і повні надії, що ситуація покращиться». У сім’ї, яку відвідав пан Мюллєр є одна дворічна донька. Її батькові, експертові з органічної агрономії, запропонували висококваліфіковану роботу в Канаді. Проте він не поїхав, оскільки віза була передбачена лише для нього та його дружини, а доньку довелося би залишити вдома. К. Мюллєра вразило те, що батьки чітко виступили проти поділу сім’ї і вірять, що можуть чогось добитись і на рідній землі.
Григорій Селещук, голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів, підкреслює важливість вчорашньої дискусійної панелі, оскільки тепер цей проект і його результати набули публічного характеру. Досягненнями, на його думку, є те,що у присутніх склалось реальне уявлення концепту міграції. Тобто, сама міграція може мати також і позитивне забарвлення, хоч ми звикли до безперервного переконування лише в негативному значенні цього явища.
Окрім того, говорилось про роль Церкви в ініціюванні трансформацій, законодавчих ініціатив, яка має вказувати можновладцям, що ті чи інші питання треба вирішити. Так зараз намагаються «просунути» Закон про правовий статус мігрантів. Але основним здобутком, стверджує пан Селещук, є налагодження неформальної мережі обміну інформації між Україною і Німеччиною, що спонукає нас долати кордони і відкриватися один на одних.
5 млн. українців виїхало закордон у часи незалежності України
Владика Йосиф Мілян, голова пасторально-місійного відділу УГКЦ, який відповідає за підготовку душпастирів для мігрантів, зазначив, що питання міграції є основною темою цьогорічного Синоду. УГКЦ, зі своєї сторони, займається моніторингом ситуації з емігрантами і підготовкою духовної та соціальної служби-супроводу емігрантів. Владика пояснює, що до цього їх підштовхнула статитика, згідно за якою приблизно 5 млн. українців виїхало закордон в часи незалежності України (до порівняння з Польщі – 450тис., Чехії – 200 тис., Росії – 2 млн.), а число усіх українців і їх нащадків за межами країни загалом досягає 20 млн. Крім того, важливість Церкви полягає не лише в допомозі емігрантам, але й у спробі достукатись до їхніх сердець, щоб найперше шукали Царства Божого, «а все решта додасться».
фінансово.
Щиро дякуємо!
