Сьогодні, 21 листопада, Католицька Церква відзначає свято Христа-Царя Всесвіту. Завершуючи Літургійний рік, це свято представляє Христа як Царя всього сущого, «Альфу і Омегу, Першого і Останнього, Початок і Кінець» (Одк. 22,13).
Цього року Церква пропонує нам у літургійному читанні на цей день 23-тю главу Євангелія від Луки, яка, здається, зовсім нелогічно в свято Христа-Царя говорить про Його розп'яття, тобто показує Ісуса, як безсилу, переможену людину, а не правителя всесвіту. Спробуємо розібратися в цій загадці.
При глибокому прочитанні 23-ої глави Євангелія від Луки виникає питання: чи є ця розтерзана, слабка, позбавлена людської гідності і розп'ята людина володарем всесвіту, всемогутнім царем? Дивлячись на хрест і страждання Ісуса, замислюєшся над значенням Царства Божого. Невже це воно і є? І хто взагалі буде прагнути такого царства, повного страждання і безсилля? Важко в це повірити. Цар на те і є цар, щоб правити і бути сильнішим за інших. «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого». (Лук.23: 37) Над розіп'ятим Ісусом висіла табличка з написом «цар юдейський». Що ж це за цар такий? Перехожі сміялися над ним, а один з повішених злочинців сказав: «Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!». (Лук.23: 39) Подібне питання народилося б і у нас, якби ми були на їхньому місці. Але не варто бачити в цьому питанні якесь глузування, а швидше свого роду прохання. Побудова фрази в грецькому оригіналі вказує на подив: Чи ти той самий чоловік, який вилікував багатьох, воскресив Лазаря і мудро наставляв своїх учнів. Чому ж тепер ти не реагуєш? Чому не хочеш створити ще одного дива? Спаси себе і нас теж! Чому Ісус у відповідь залишається на хресті? Відповідь на це питання можна знайти в словах другого розіп'ятого лиходія, який намагався вгамувати свого побратима по нещастю і говорив про Христа, як про людину невинну. «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого» (23 Лк, 40-41).
Христос ні в чому не винний, Він нічого поганого не зробив. Чому ж Він тоді не сходить з Хреста і не намагається врятуватися? Та тому що Він прийшов спасти НАС, а не Самого Себе. Якщо б Він думав про власне благополуччя, то не зійшов би на землю. Він ні в чому не винний, Його серце переповнене любов'ю. І все, що Він робить, продиктоване любов'ю, а не егоїзмом. Христос не живе заради себе, а заради нас. Тому що це і означає бути царем. Справжній, добрий володар піклується про свій народ, дбає про благо свого народу. У цьому його мета і призначення. І нехай про це задумаються всі сильні світу цього, всі, кому ввірені життя інших людей, їхніх підлеглих і підданих. Що означає бути царем, стояти при владі? Це означає жити для інших. Тому логічно, що Христос не сходить зі Свого Хреста. Він намагається врятувати НАС.
А тепер згадаємо про двох розіп'ятих лиходіїв. Коли на нашу долю випадають страждання, ми опиняємося на їхньому місці. У цьому і полягає наша велика вдача, тому що Ісус обрав хрест, тобто страждання, для того, щоб саме в ньому проявити Свою силу, Свою царську гідність, Свою владу. Саме в цих обставинах, на хресті, згадується рай. Саме на хресті Христос-Цар почне роздавати свої воістину царські дари: рай, небеса, життя вічне. Ця людина, в якої нічого немає, у якого забрали все, здатна зробити найбільший подарунок: рай. І кому? Лиходієві, злодію. Першим святим після Ісуса на небеса зійшов злодій. Саме йому Христос скаже: «Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк 23,43).
Ця фраза допомагає нам зрозуміти кілька істин. По-перше, бути в раю – означає бути з Ісусом. Навіть хрест, страждання, може перетворитися в передпокоєм раю, якщо ми переживаємо їх з Христом. Варто піклуватися не про те, ДЕ ми знаходимося, а з КИМ. Не треба турбуватися про ситуації, в яких ми знаходимося, тому що головне, щоб ми в них були з Христом.
Як же так виходить, що цьому лиходієві вдалося потрапити в рай, цьому злодієві викрасти собі місце на небесах? За які незвичайні заслуги Ісус так щедро обдарував його? Ця людина в двох фразах зуміла сказати багато чого.
По-перше, він визнав свою провину і помилки. Читаємо в Євангелії від Луки: «Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків» (Лк 23,41). Вже одного цього достатньо, щоб увійти в рай. Визнання наших помилок виводить нас на світло з темряви.
Потім лиходій визнає невинність Христа: «цей же не зробив нічого злого». (23 Лк, 41) Другий крок у бік небес полягає в тому, щоб стати перед Богом, не звинувачуючи його в наших бідах. Визнавши свої гріхи, необхідно замислитися над тим, що ж поганого мені зробив Бог? За що я так на Нього злюся? Чим Він мені нашкодив?
І третє, цей злодій визнає владу в розіп'яту, слабку і вмираючу людину і каже йому: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство» (Лк 23,42) Він був здатний розпізнати справжню силу, яка не схожа на силу тих, хто розіп'яв Його, а силу і владу Христа, Який здатний любити Своїх катів. Це і є справжня влада.
Сама по собі влада – річ хороша. Будь-яку позицію влади можна використовувати заради добра людей. Проблема в тому, якого типу ця влада: справжня або фальшива. Висока ступінь на службових сходинках – це фальшива влада. Варто піти на пенсію, як всі про тебе забудуть. Варто втратити силу і здоров'я, як всі перестають боятися тебе. Варто втратити молодість і красу, і під твій вплив більше не потрапляє жоден чоловік.
Справжня влада – це здатність любити. І саме в цьому сильний Христос. Він не сходить з хреста, тому що здатний зробити те, що неможливо для жодної людини, а тільки Богу. Він МОЖЕ припинити свої тортури, Він МОЖЕ зійти з хреста, але цього не робить задля нашого спасіння. І другий злодій бачить цю царську велич в Ісусі і каже йому: «як прийдеш у своє Царство» (Лк 23,42).
Але злодій доходить до ще більш «абсурдної» думки. Він впевнений, що у цього вмираючого є майбутнє: «як прийдеш у своє Царство» (Лк 23,42). Дивлячись на цих розіп'ятих, важко було повірити, що у них є якесь майбутнє.
Нам необхідно повчитися у цього мудрого розбійника, який вміє просити, благати про те, що йому необхідно. Питання не в тому, чи кращі ми за інших і на скільки. Питання в тому, чи вміємо ми просити, чи вміємо ми розпізнавати істинного Царя, істинного Володаря. Чи знаємо ми, у кого необхідно просити найважливіші дари.
Хай допоможе нам Бог в це свято Христа-Царя бути схожими на другого, мудрого розбійника, визнавати наші гріхи, визнавати невинність Бога, вірити в його Царство, в майбутнє, в справу, яку Бог обов'язково доведе до кінця. А також хай допоможе нам Цар-Бог стати Його підданими, а не підпорядковуватися іншим царькам.
фінансово.
Щиро дякуємо!
