Конгрегація віровчення оприлюднила роз’яснення у зв’язку з хибними тлумаченнями деяких висловів Святіший Отця, що були наведені в книзі-інтерв’ю «Світло світу» і викликали полеміку.
З нагоди публікації книги поширилися різні помилкові інтерпретації, що викликали плутанину відносно позиції Католицької Церкви стосовно деяких питань сексуальної моралі. Думки Папи неодноразово піддавали маніпуляції з метою, яка розбігається зі змістом його слів, який є очевидним, якщо повністю прочитати ті глави, де згадується про людську сексуальну сферу. Інтерес Святішого Отця зрозумілий: знову побачити велич задуму Бога щодо сексуальної сфери, уникаючи її спрощення, яке сьогодні настільки поширене.
Деякі інтерпретації представили слова Папи як твердження, що суперечать етичній позиції Церкви. Дехто вітав цю гіпотезу як позитивний поворот, інші зустріли її із занепокоєнням, ніби йдеться про розрив з доктриною про контрацепцію і про ставлення Церкви до боротьби зі СНІДом. Насправді слова Папи, що особливо згадують про тяжке етичне порушення, яким є проституція, не відображають жодної модифікації ні в етичному богослов’ї, ні в пастирській практиці Церкви.
Як виявляється після прочитання цієї сторінки, Святіший Отець не говорить про подружню мораль чи про етичні норми відносно контрацепції. Ця норма, традиційна в Церкві, була цілком зрозуміло висвітлена Павлом VI в параграфі 14 енцикліки Humanae Vitae, де він пише: «Неприпустимою також є будь-яка дія чи то до подружнього акту, чи під час нього, чи в процесі розвитку його природних наслідків, яка була б спрямована на запобігання дітонародженню як ціль, чи як засіб». Думка про те, що із слів Бенедикта XVI можна вивести, що в деяких випадках допустиме використання презерватива для уникнення небажаної вагітності – абсолютно необґрунтована і не відповідає ані його словам, ані його думці. У цьому питанні Папа пропонує шляхи, можливі з людської і з етичної точки зору, над просуванням яких пастирі покликані працювати «більше і краще», а саме: повне дотримання нерозривного зв’язку між аспектом єднання і аспектом дітонародження кожного подружнього акту за допомогою методів природного регулювання плідності з причини відповідального дітонародження.
Що стосується сторінки, що викликала полеміку, Святіший Отець мав на увазі абсолютно інший випадок – проституцію, тобто поведінку, яку від самого початку християнська етика вважала вкрай аморальною. Ставлення всієї християнської традиції – і не лише християнської – до проституції можна узагальнити словами святого Павла: «Уникайте розпусти». Таким чином, з проституцією необхідно боротися, і допоміжні установи Церкви, громадського суспільства і держави повинні докладати зусилля, щоб вирвати з неї людей.
У зв’язку з цим слід підкреслити, що ситуація, що склалася сьогодні у зв’язку із поширенням СНІДу в багатьох регіонах світу, зробила драматичнішою і проблему проституції. Той, хто знає, що заражений ВІЛ і може передати інфекцію, здійснює тяжкий гріх не лише проти шостої заповіді, але і проти п’ятої, оскільки свідомо піддає небезпеці життя іншої людини, що має наслідки і для здоров’я суспільства. У відношенні до такого випадку Святіший Отець чітко стверджує, що презервативи не є «справжнім і етичним вирішенням» проблеми СНІДу, а «зосередження уваги лише на використанні презерватива означає вульгаризувати сексуальну сферу», оскільки таким чином закривають очі на розгубленість людства, яка і лежить в основі поширення пандемії. Не можна заперечувати, що використання презерватива для того, щоб зменшити ризик для життя іншої людини, означає зменшити зло, пов’язане з найбільш аморальним вчинком. У цьому сенсі Святіший Отець заявляє, що використання презерватива «з метою зменшення небезпеки зараження все ж може бути першим кроком на шляху, що веде до іншого ставлення до сексуальної сфери, більш гуманного». І ця фраза повністю сумісна з іншою фразою Святішого Отця: «Він не є прийнятним шляхом для боротьби із злом СНІДу».
Отже, Бенедикт XVI не стверджував, що проституція з використанням презерватива може бути допустима як менше зло, як дехто тлумачив. Церква вчить, що проституція аморальна. Якщо людина, що займається проституцією і заражена ВІЛ, вдається до презерватива, щоб уникнути зараження, такий крок може стати початком пошани до життя іншої людини, хоча гріх проституції від цього не стає менш тяжким. І ці думки повністю відповідають богословсько-етичній традиції Церкви.
На закінчення Конгрегація віровчення додає: у боротьбі проти СНІДу члени і установи Католицької Церкви покликані піклуватися про людей, лікувати хворих і вчити всіх стриманості перед вступом до шлюбу і вірності в шлюбі.
За матеріалами: Milites Christi Imperatoris
фінансово.
Щиро дякуємо!
