Греко-католицький календар
мчч. Єрмола і Стратоніка
Неділя 31-ша по Зісланні Святого Духа
Єв. – Мт. 8 зач.; 4, 12 – 17.
12. Почувши, що Йоана ув'язнено, Ісус повернувся в Галилею 13. і, покинувши Назарет, пішов і оселився в Капернаумі, що при морі, на границях Завулона та Нафталі, 14. щоб збулося те, що сказав був пророк Ісая: 15. “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! 16. Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, – зійшло їм світло.” 17. З того часу Ісус почав проповідувати й говорити: “Покайтесь, бо Небесне Царство близько.”
Ап. – Еф. 4, 7-13
7. Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. 8. Тому й сказано: “Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.” 9. А те “вийшов” що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? 10. Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. 11. І він сам настановив одних апостолами, інших – пророками, ще інших – євангелистами і пастирями, і вчителями, 12. для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, 13. аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа.
Ап. – 1 Тим., 280 зач.; 1, 15-17
15. Вірне це слово й повного довір'я гідне, що Христос Ісус прийшов у світ, щоб спасти грішних, з яких я – перший. 16. Але я був на те помилуваний, щоб Ісус Христос на мені першім показав усю свою довготерпеливість, на приклад тим, що мають увірувати в нього на вічне життя. 17. Цареві ж віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богу честь і слава на віки вічні! Амінь.
Єв. – Лк. 93 зач.; 18, 35-43.
35. І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. 36. Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. 37. Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. 38. І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!” 39. Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!” 40. Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав: 41. “Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, – сказав той, – “щоб я прозрів!” 42. Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.” 43. І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
