Сьогодні, 24 січня, Римо-Католицька Церква відзначає спомин св. Франциска Сальського – Вчителя Церкви і покровителя католицької преси.
Франциск Сальський народився 21 серпня 1567 р. в замку Саль поблизу Thores (Савойя, на південь від Женеви). У 1582-1588 рр.. в Парижі він вивчав право й теологію. У цей час переживає важку релігійну кризу. Хоча Франциск був завжди католиком, він мав схильність до впливу навчання Кальвіна про призначення.
Одного разу, молячись перед статуєю Богоматері знову знайшов довіру до любові Бога. У 1579-1591 рр. він продовжив своє навчання в Падуї та здобув докторський ступінь. 1594 року проти волі батька Франциск став священиком і присвятив себе місіонерській діяльності серед тих, хто знаходиться під впливом кальвінізму. Після подолання неймовірного опору й довгих марних зусиль йому все ж вдалося відновити католицизм у місцевості Шабле. У 1599 р. він став коад’ютором женевського єпископа (який тоді мав резиденцію в Ансі, на південь від Женеви). З пастирською місією він поїхав до Парижа. Тут Франциск познайомився між іншим з Вікентієм де Полем. У 1602 р. він сам став єпископом Женеви. Будучи єпископом, Франциск поволі вводив у життя рішення помісного собору в Трієнте. Завдяки своїм постійним поїздкам, він був у тісному контакті з усією своєю дієцезією.
У 1604 р. Франциск Сальський знайомиться з Йоаною Францискою де Шанталь і стає її духовним наставником. Їх пов’язує духовна дружба. Разом з нею засновує жіноче згромадження, в якого був духовним керівником до своєї смерті. У 1612 р. він був прикликаний до двору в Авіньйоні, щоб там працювати серед гугенотів (кальвіністів Франції). З Авіньйона йому довелося піти за двором до Ліону.
28 грудня 1622 р. Франциск Сальський помирає. Його тіло спочиває у храмі Випробування Марії в Ансі. 1661 року Франциск Сальський був зарахований до лику блаженних, а 1877р. визнаний Вчителем Церкви.
Франциск відомий своєю терпеливістю, лагідністю щодо інакодумців, що тим значніше, що саме собою не відповідало його темпераменту. Він залишив велику кількість творів, які складаються з 14 томів. Найбільш поширеними серед них є два його твори «Theotimus» (Про любов Бога) і «Philotea» (Повчання про християнську віру). Особливо цей другий твір був всесвітньо поширений і став фундаментом для багатьох духовних творів про християнське духовне життя. Велика кількість орденів і християнських спільнот носять його ім’я.
За матеріалами: Католицький Медіа-Центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
