Джордж Вайґель, ватиканіст, публіцист і послідовний симпатик України, на сторінках часопису First Things різко критикує резонансний «мирний план», нагадуючи про невивчені уроки трагічної історії ХХ століття.
@credo.pro Джордж Вайґель, ватиканіст, публіцист і послідовний симпатик України# різко критикує резонансний «мирний план», нагадуючи про невивчені уроки трагічної історії ХХ століття. CREDO.pro #україна #ватикан ♬ оригінальний звук – credo.pro
До «Революції Гідності», яка розпочалася в Києві на Майдані Незалежності наприкінці 2013 року і зрештою породила країну, що вражає світ своєю мужністю, стійкістю та винахідливістю з моменту російського вторгнення в лютому 2022 року, — екуменічний діалог та міжрелігійна співпраця не були визначальними рисами українського культурного ландшафту.
Досвід Майдану це змінив. Екуменічна та міжрелігійна рішучість повернути свободу, якої Україна прагнула, коли у 1991 році самостійно звільнилася від Радянського Союзу, що розвалювався, була продемонстрована морозними ночами на Майдані Незалежності — навіть коли мирних молитовних демонстрантів розстрілював гнітючий режим, який співпрацював із Москвою.
Ця нова конфігурація релігійного і морального свідчення демонструвала свою силу протягом понад трьох років жорстокої війни, яка могла би зламати рішучість більш слабкодухих.
Минулого місяця на поверхню випливли серйозні проблеми корупції серед українських урядовців та пов’язаних із ними осіб — слід зазначити, завдяки антикорупційним органам, спонсорованим українською державою. Ці викриття глибоко вразили українське суспільство і спровокували політичні потрясіння в той час, коли російські ракети й безпілотники навмисно атакували енергетичну інфраструктуру України, намагаючись заморозити та упокорити українців цієї зими.
У момент великої напруженості Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) втрутилась і опублікувала звернення, варте уваги за його рішучий реалізм, політичну кмітливість і заклик до національного морального оновлення:
«У часі визвольної, антиколоніальної війни, коли наш народ віддає всі сили задля перемоги над агресором, безпрецедентні прояви корупції є не лише проявом глибокого морального падіння, але й зрадою, вчиненою винними у цих злочинах, щодо суспільної та державної довіри. Завжди і всюди особливо небезпечною є корупція на вищих щаблях влади та в ключових сферах, що забезпечують обороноздатність держави – тим більше так є зараз. Подібні дії фактично допомагають агресору, бо підточують здатність України захищатися та деморалізують.
Ми, представники релігійних спільнот України, з душевним болем сприймаємо повідомлення як про цей корупційний скандал, так і про інші, які ставалися раніше. У час, коли наші воїни проливають кров за свободу, корупційне зловживання владою чи впливом стає не лише кримінальним злочином, але сприймається як наруга над подвигом захисників і над жертвою всього народу.
Ми наголошуємо: корупція є гріх, а під час війни вона є не просто порушенням державних законів, але також моральним злочином проти наших захисників і всього нашого народу. Вона підриває суспільну єдність, деморалізує, чим послуговуються вороги України. Тому боротьба з корупцією сьогодні є частиною нашої спільної боротьби за незалежність, нашого спротиву російській агресії.
Розуміючи ці виклики закликаємо українське суспільство до емоційної виваженості та послідовності. Народ, кращі діти якого проливають кров, гинуть на полі бою, в полоні, віддають останні кошти на допомогу ЗСУ, має право на обурення, але цей благородний порив повинен бути спрямований у конструктивне русло — на викорінення корупції у всіх її проявах, в тому числі й у місцях нашого побуту. Водночас ми застерігаємо: політичні протистояння та внутрішні чвари лише ослаблюють наші сили й грають на руку агресору.
Ми звертаємося до всіх громадян: не допустімо, щоб корупція розділила нас чи відвернула від головної мети — збереження нашої держави та її незалежності й досягнення перемоги над ворогом. Єдність, взаємна підтримка та спільна боротьба проти зла — це те, що сьогодні рятує Україну. Кожен на своєму місці має бути чесним, відповідальним і готовим служити правді, продовжуючи свій духовний подвиг боротьби проти ворогів: як зовнішнього агресора, так і внутрішньої корупції».
Менш ніж через тиждень після цієї вражаючої заяви уряд США оприлюднив «мирний план» із багатьох пунктів, який має викликати огиду й гнів у кожного, хто знайомий з історією кінця 1930-х років. Замініть «Судетську область» на «Донбас», «Галіфакс» на «Віткоф», «Чемберлен» на «Трамп», а «Гітлер» на «Путін» — і ви отримаєте майже повну копію катастрофічної Мюнхенської угоди від 30 вересня 1938 року: країні, незалежності якої загрожує небезпека, наказують піти на поступки в ім’я «миру», який не є справжнім миром, а лише своєрідним перемир’ям, що триватиме лиш доти, доки агресор не вирішить поглинути решту розчленованої країни.
Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій, перебуваючи під величезним тиском на тлі війни та національного скандалу, показала, як виглядає справжнє моральне мислення, застосоване до суспільного життя. Мюнхен 2.0 продемонстрував прямо протилежне. Тим, хто вигадав цей знущальний «мирний план», має бути соромно за самих себе.
фінансово.
Щиро дякуємо!
