Римо-кат.: Навернення святого Павла, Апостола
Свято
Греко-кат.: мчц. Тетяни
Римо-католицький календар
Навернення святого Павла, Апостола
(Свято)
Перше читання
(Діян. 22,3-16)
Читання з Діянь Апостольських
Павло промовив до люду:
«Я – юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви сьогодні. Я переслідував путь цю аж до смерти, кидаючи в кайдани та запроторюючи в тюрьми чоловіків і жінок; як і первосвященик може мені бути свідком і вся старшина; я навіть брав від них листи до братів у Дамаску й ішов туди, щоб привести і тих, які там були, зв’язаними в Єрусалим, щоб їх покарати.
І сталося, як я був у дорозі й наближався до Дамаску, десь опівдні, зненацька велике світло з неба засяяло навкруг мене; я повалився на землю і почув голос, що казав до мене: Савле, Савле! Чого ти мене переслідуєш?
А я озвався: «Хто ти, Господи?»
Він же сказав до мене: «Я – Ісус Назарянин, що його ти переслідуєш».
Ті ж, що були зо мною, бачили світло, та не розуміли того, що говорив до мене.
Я спитав: «Що мені, Господи, робити?»
Господь сказав до мене: «Встань, іди в Дамаск; там тобі скажуть усе, що тобі постановлено робити».
Коли ж я від сяйва того світла не бачив, ті, що були зо мною, повели мене за руку, і я прибув до Дамаску.
А був там якийсь Ананія, чоловік побожний за законом, доброї слави в усіх місцевих юдеїв.
Він прийшов до мене і, приступивши близько, сказав мені: «Савле брате, прозри!» І я тієї хвилини глянув на нього.
А він мовив: „Бог батьків наших тебе наперед призначив спізнати його волю, бачити Праведника й чути з його уст голос; бо будеш перед усіма людьми йому свідком того, що ти чув і бачив. Чому ж іще зволікаєш? Встань, охристися та обмий твої гріхи, призвавши його ім’я»».
Слово Боже
Або:
(9,1-22)
Читання з Діянь Апостольських
Савло, постійно дихаючи погрозою та вбивством на Господніх учнів, прийшов до архиєрея і попросив у нього листів у Дамаск до синагог, щоб, коли знайде яких-небудь чоловіків та жінок, що тримаються цього визнання, привести їх зв’язаними в Єрусалим.
Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: «Савле, Савле! Чого мене переслідуєш?»
Він запитав: «Хто ти, Господи?»
А той: «Я – Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити».
А мужі, що йшли з ним, стояли онімілі з дива, бо вони чули голос, але не бачили нікого. Встав Савло з землі, і хоч очі його були відкриті, не бачив він нічого. Тож узяли його за руку і ввели у Дамаск. Був він там три дні невидючим; не їв і не пив нічого.
А був у Дамаску один учень, на ім’я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: «Ананіє!»
Той озвався: «Ось я, Господи».
Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім’я Тарсянина: он він молиться». І бачив Савло у видінні чоловіка, на ім’я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову.
Ананія ж відповів: «Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі.
Та й тут він має владу від архиєреїв в’язати всіх, що прикликають твоє ім’я».
Але Господь сказав до нього: «Іди, бо він для мене вибранне знаряддя, щоб занести моє ім’я перед поган, царів і синів Ізраїля. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім’я». Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: «Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з’явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом». І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився. Потім прийняв поживу та покріпився на силах.
І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску; і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він – Син Божий.
Усі, що чули, дивувались і казали: «Чи це не той, що в Єрусалимі лютував проти тих, які це ім’я призивають, та й що сюди прибув на те, щоб зв’язаними їх вести до архиєреїв?» А Савло дедалі дужчав і бентежив юдеїв, які мешкали в Дамаску, доводячи, що цей Ісус – Христос.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Йдіть і звіщайте світу Євангеліє
Хваліте Господа, усі народи!
*Славте його, усі люди!
Велике бо до нас його милосердя, *
І вірність Господа повіки
Спів перед Євангелієм
Алілуя, алілуя, алілуя
Не ви Мене вибрали, але Я вас вибрав,
щоб ви йшли і плід принесли.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
(Мар. 16, 15-18)
Слова Євангелія від святого Марка
Після свого воскресіння Ісус з’явився Одинадцятьом і сказав їм:
«Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений.
А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім’ям моїм виганятимуть бісів, будуть говорити мовами новими; гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих будуть руки класти, і добре їм стане».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
мчц. Тетяни
Ап. – Як. 54.; 3, 1-10.
1. Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо, 2. бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло. 3. Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, “щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом. 4. А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника. 5. Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс! 6. І язик – вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним. 7. Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом. 8. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він – зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. 9. Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу. 10. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.
Єв. – Мр. 50 зач.; 11, 11-23.
11. І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. 12. Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. 13. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. 14. І озвавшися, промовив до неї: “Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе!” А учні його чули це. 15. І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, 16. а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. 17. Навчав він їх і казав їм: «Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!» 18. Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. 19. Увечері ж вийшов поза місто. 20. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. 21. Тоді Петро, згадавши, каже йому: «Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла.» 22. Ісус же у відповідь сказав їм: “Майте віру в Бога. 23. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, – то буде йому так.
фінансово.
Щиро дякуємо!
