Часто християн і християнство загалом сприймають, як щось, що знаходиться в тилу, невидиме і невідчутне. Часто й самі християни через помилкове розуміння смирення стають «покірними баранчиками», яких легко постригти і зробити яку завгодно зачіску, залежно від моди світу: знімати хрести – так, закривати храми – так, жити без шлюбу – так, аборти – так… Так делікатно в овечій шкірі вкрадається дух «світу», дух секуляризації, через що втрачається соціальне значення християн і християнства загалом. Втрачаються кордони людських цінностей, християнська ідентичність, приналежність до Христа.
Якби прикордонна служба, яка стоїть для захисту, залишила свої пости, що б тоді було у світі чи в конкретній державі, що було б з людьми? Або якби в організмі перестали вироблятись антитіла, працювати імунна система, що сталося б з людським організмом? Так само станеться з Христовим організмом, яким є Його Церква. Так станеться зі світом, якщо християни перестануть реагувати на зло, приховане у різних формах.
Християни не можуть мовчати, бо вуха створені для того, щоб слухати, зважаючи також на те, що слухають. Уста – для того, щоб говорити, але зважаючи не на те, що говорять, а як говорять, щоб часом правда не перестала бути правдою. Щоб Бог залишився Господарем Всесвіту, Церква – Вселенською Церквою, а християни – як світильники на свічниках і сіллю зі смаком.
Коли світильник ставлять не на видному місці, на свічнику, а під столом, він перестає світити і починає коптити або диміти, і все палити. Так і з християнами: коли перестають бути на видноті, на лінії фронту, або починають нарікати і проклинати, тоді вони втрачають смак землі стають рабами тієї ж землі.
Свідома і добровільна приналежність християн до Вселенської Церкви гарантує слухняність словам Спасителя. Вони будуть збиратися на Євхаристії, слухати Боже Слово, а отже любити один одного і йти на весь світ і всьому творінню звіщати Добру Новину. Тоді християни будуть як світильники на свічниках і сіллю землі, будуть і на видноті в Господніх очах.
фінансово.
Щиро дякуємо!
