Літургійні читання на вівторок ІІ звичайного тижня, рік І (РКЦ)

Римо-католицький календар

Вівторок ІІ звичайного тижня, рік І

Перше читання
Євр 6, 10-20

Читання з Послання до євреїв.

Брати! Бог не є несправедливий, щоби забути ваше діло і любов, яку ви виявили Його Імені, послуживши і продовжуючи служити святим. Тож бажаємо, щоб кожний з вас аж до кінця виявляв ту саму дбайливість для повної певності надії, аби ви не розлінилися, а наслідували тих, які вірою і терпінням успадковують обітниці.
Коли Бог давав обітницю Авраамові, не маючи ким більшим поклястися, поклявся собою, кажучи: «Я поблагословлю тебе вельми і дуже розмножу!» Тож, будучи довготерпеливим, він одержав обітницю.
Люди клянуться вищим, адже клятва для підтвердження кладе край усякої їхньої незгоди. Тим більше Бог, бажаючи показати спадкоємцям обітниці незмінність своєї волі, дав клятву, щоби через ті дві незмінні речі, в яких неможливо, аби Бог сказав неправду, ухопившись за надію, що перед нами, ми, котрі знайшли захист, мали велику втіху.
Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу, куди, як предтеча, увійшов задля нас Ісус, ставши навіки Первосвященником за чином Мелхіседека.

Слово Боже.

Псалом респонсорійний
Пс 111(110), 1-2. 4-5. 9 і 10в (П.: пор. 5б)

Бог про завіт свій завжди пам’ятає.
або: Господь пам’ятатиме про завіт свій повіки.

Я буду Господа прославляти  всім серцем *
у раді праведних і в громаді.
Великі діла Господні, *
їх прагнуть усі, які їх жадають.

Незабутніми зробив Він свої діла дивовижні, — *
Господь милосердний і щедрий.
Він дає поживу тим, які Його бояться, *
 пам’ятатиме про завіт свій повіки.

Він послав визволення народові своєму, *
встановив свій завіт навіки.
Його Ім’я — святе і грізне! *
Його хвала перебуває навіки.

Спів перед Євангелієм
Пор. Еф. 1, 17-18

Алілуя, алілуя, алілуя.

Отець Господа нашого Ісуса Христа
нехай просвітить очі нашого серця,
щоб ми знали, якою є надія нашого покликання.

Алілуя, алілуя, алілуя.

Євангеліє
Мк 2, 23-28

† Читання святого Євангелія від Марка.

Одного разу, коли Ісус проходив у суботу через засіяні ниви, Його учні почали дорогою  зривати колоски.
А фарисеї казали Йому: «Поглянь, чому вони роблять у суботу те, чого не дозволяється?»
А Він каже їм: «Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли опинився в  потребі і зголоднів він сам і ті, котрі були з ним? Як увійшов до Божого дому — за первосвященника Авіятара — і хліби покладання, які не можна було їсти нікому, крім священників, сам їв і дав також тим, котрі з ним були?»
І сказав їм: «Субота постала для людини, а не людина для суботи, так що Син Людський є Господом також і суботи».

Слово Господнє.

Біблійні роздуми:

Бог залишається поруч у кожному випробуванні (Слово між нами)

Тягар відпочинку (о. Патрик Оліх OFM)

Потреби чи приписи (курс “Дабар”)

Чому Ісус не заборонив рвати колоски з чужого поля? (о. Яцек Салій ОР)