Римо-кат.: Субота V звичайного тижня
Греко-кат.: Трьох святителів: свв. вел. архиєреїв Василія Великого, Григорія Богослова і Йоана Золотоустого
Римо-католицький календар
Субота V звичайного тижня
Перше читання
Бут 3, 9-24
Читання з Книги Буття
Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: «Де ти?»
Той відповів: «Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався».
Він же сказав: «Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що Я наказав тобі не їсти?»
Чоловік відповів: «Жінка, яку Ти дав мені, що була зо мною, дала мені з дерева, і я їв».
Тоді Господь Бог сказав до жінки: «Що ти це наробила?»
Жінка відповіла: «Змій обманув мене, і я їла».
Отож Господь Бог сказав до змія: «За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого. Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту».
А жінці сказав: «Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей. І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою».
Адамові ж сказав: «За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, проклята збмля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох».
Тоді Адам дав своїй жінці ім’я Ева, бо вона була мати всіх живих.
Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх. І сказав Господь Бог: «Оце чоловік став, як один з Нас, знаючи добро і зло. Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з’ївши, не став жити повіки!»
Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий. І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 90(89), 2 і 4. 5-6. 12-13 (П.: пор. 1)
Боже, Ти завжди був для нас притулком
Перш, ніж постали гори +
і народилася земля, і всесвіт, *
від віку й до віку Ти єси Бог.
Бо тисяча літ в очах у Тебе, +
мов день учорашній, що минув, *
і мов нічна сторожа.
Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, *
мов та трава, що зеленіє.
Уранці квітне й зеленіє, *
а ввечері – підтята висихає.
Навчи ж нас дні наші рахувати, *
щоб ми дійшли до розуму доброго.
Повернися, Господи! – докіль? – *
і змилуйся над слугами твоїми.
Спів перед Євангелієм
Мт 4, 4б
Алілуя, алілуя, алілуя
Чоловік житиме не самим хлібом,
а кожним словом, що виходить з уст Божих.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 8, 1-10
+ Слова Євангелія від святого Марка
За тих днів, як знову була сила народу коло Ісуса, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: «Шкода Мені люду, – ось уже три дні перебуває зо Мною, а не має що їсти. Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека».
Тож відказали Йому учні Його: «З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?»
Він же спитав їх: «Скільки маєте хлібів?»
«Сім», – відказали ті.
Тоді повелів Він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. Мали й дещо риб, тож поблагословив і їх і наказав теж роздати.
І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.
А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.
Це є слово Господнє
Греко-католицький календар:
Трьох святителів: свв. вел. архиєреїв Василія Великого, Григорія Богослова і Йоана Золотоустого
Ап. – Євр. 334 зач.; 13, 7 – 16
7. Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки. 9. Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм. 10. Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м’ясо палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров’ю, страждав поза містом. 13. Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм. 15. Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.
Мт. 11 зач.; 5, 14 – 19
14, Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. 15. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. 16. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі. 17. Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити. 18. Істинно бо кажу вам: Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться. 19. Хто, отже, порушить одну з оцих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Небеснім Царстві. А хто виконає їх і навчить, той буде великим у Небеснім Царстві.
фінансово.
Щиро дякуємо!
