Єгиптяни оточили їх як у пастці. Залишилося тільки одне – переляк та голосіння. До Бога. Бо ні до кого з людей не було сенсу волати. Хто був вождем? Мойсей – відповість історик. Бог – відкажуть ізраїльтяни.
«Господь же закаменив серце в фараона, царя єгипетського, і погнався він за синами Ізраїля. Єгиптяни ж погналися за ними і наздогнали їх… І як наблизився фараон, підвели сини Ізраїля очі, аж ось єгиптяни женуться за ними; і злякалися сини Ізраїля вельми та й заголосили до Господа» (Вих. 14, 8.10).
Всього кілька речень, а за ними проглядається несамовита історія. Величезний натовп рабів після вимушеної згоди фараона покидає Єгипет. Вже тільки це просто не вміщається в голові. Який же володар при повній свідомості міг би дозволити на щось подібне? А однак вони пішли. Що паралізувало зазвичай таку вправну владу Єгипту? Якась незрозуміла масова смерть багатьох людей. Однак фараон дуже швидко відновив свою здатність приймання блискавичних рішень. Багато сотень бойових ридванів кинулися навздогін. Різниця швидкості тих, хто втікав, і тих, хто наздоганяв, була величезна. Втікачі не мали жодних шансів. Тим більше при тому, що їхній вождь обрав дуже ризиковану дорогу, яка вела через болота навколо моря, яке тут закінчувалося. Єгиптяни оточили їх як в пастці. Залишилося тільки одне – переляк та голосіння. До Бога. Бо ні до кого з людей не було сенсу волати. Хто був вождем? Мойсей – відповість історик. Бог – відкажуть ізраїльтяни. Вони могли розраховувати лише на диво. Бо як інакше можна назвати несподіваний вітер, який роздмухав воду солоних боліт таким чином, щоб втікачі змогли під покровом ночі вийти з пастки? Виявилося, що логіка в категоріях людського ризику надто обмежена. Чи Мойсей виключно ризикував, чи, може, він знав про щось більше? Минуть віки і хтось скаже, що «він вистояв, так, наче бачив Невидимого».
о. Томаш Горак, wiara.pl
Переклад: СREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
