Хрести, які несемо

Роздуми над Євангелієм понеділка VIIІ звичайного тижня

Ісус, поглянувши на нього, вподобав його (Мк 10,21)

Кожна віруюча людина хоче, щоб Бог її любив, навіть, щоб вирізнив посеред інших людей. І це добре. Але не кожна віруюча людина усвідомлює з чим прихильність Бога пов’язана. Радше здається нам, що якщо Бог любить, то буде у нас в усьому в житті легкість, будуть відсутні проблеми, і тому, зрештою, сприймаємо страждання, як якесь Боже прокляття. Проявом такого світосприйняття є вислів «Бог його (її) покарав», коли ми бачимо,що в житті якусь людину спіткало горе. Ми засмучуємось перед обличчям майбутніх випробувань подібно до цієї людини, що прийшла до Ісуса, і яка після слів про хрест та заклик до наслідування Христа в радикальній вбогості, відійшла засмучена.

Хрест ми можемо сприймати як зло в нашому житті, і втікатимемо від нього, бо він невигідний, незручний. Проте, те, що може принести нам заслугу для вічного життя – це і є наш хрест. Свята Фаустина Ковальська в своєму щоденнику записала, що якщо б ангели могли заздрити, вони заздрили б людям через дві речі: страждання (хрест) і Євхаристію. Зрозуміло чому: бо як через страждання так і через Євхаристію ми можемо тісно єднатися з нашим Господом. Бідність є великим хрестом і великим випробуванням. Не можемо романтизувати бідності: вона часом є занадто жахлива і приносить багато болі. Але, якщо бідність нести як хрест, то вона може стати джерелом багатьох Божих милостей…

Варто подивитися на зло, яке Бог допускає в нашому житті трошки по-іншому: Бог допустив Його, бо довіряє, що ти вартий більших духовних дарів, бо подивився на тебе з любов’ю, подібно як на цього юнака. Хоче, щоб через ці випробування ти тісніше з’єднався з Ним. Любов бо прагне розвитку улюбленої особи. «Кого Бог любить, того й картає, як батько улюбленого сина» (Притч 3,12). Якщо Бог тебе любить, то буде ставити тобі вимоги.