Хрести, які несемо

Роздуми над Божим Словом на понеділок VIIІ звичайного тижня, рік І

Ісус, поглянувши на нього, вподобав його (Мк 10,21)

Кожна віруюча людина хоче, щоб Бог її любив, навіть, щоб вирізнив посеред інших людей. І це добре. Але не кожна віруюча людина усвідомлює з чим прихильність Бога пов’язана. Радше здається нам, що якщо Бог любить, то буде у нас в усьому в житті легкість, будуть відсутні проблеми, і тому, зрештою, сприймаємо страждання, як якесь Боже прокляття. Проявом такого світосприйняття є вислів «Бог його (її) покарав», коли ми бачимо,що в житті якусь людину спіткало горе. Ми засмучуємось перед обличчям майбутніх випробувань подібно до цієї людини, що прийшла до Ісуса, і яка після слів про хрест та заклик до наслідування Христа в радикальній вбогості, відійшла засмучена.

Хрест ми можемо сприймати як зло в нашому житті, і втікатимемо від нього, бо він невигідний, незручний. Проте, те, що може принести нам заслугу для вічного життя – це і є наш хрест. Свята Фаустина Ковальська в своєму щоденнику записала, що якщо б ангели могли заздрити, вони заздрили б людям через дві речі: страждання (хрест) і Євхаристію. Зрозуміло чому: бо як через страждання так і через Євхаристію ми можемо тісно єднатися з нашим Господом. Бідність є великим хрестом і великим випробуванням. Не можемо романтизувати бідності: вона часом є занадто жахлива і приносить багато болі. Але, якщо бідність нести як хрест, то вона може стати джерелом багатьох Божих милостей…

Варто подивитися на зло, яке Бог допускає в нашому житті трошки по-іншому: Бог допустив Його, бо довіряє, що ти вартий більших духовних дарів, бо подивився на тебе з любов’ю, подібно як на цього юнака. Хоче, щоб через ці випробування ти тісніше з’єднався з Ним. Любов бо прагне розвитку улюбленої особи. «Кого Бог любить, того й картає, як батько улюбленого сина» (Притч 3,12). Якщо Бог тебе любить, то буде ставити тобі вимоги.