Роздуми над Божим Словом на понеділок VIIІ звичайного тижня, рік І
«Ісус же, поглянувши на нього, полюбив його» (Мк 10,21).
Кожна віруюча людина хоче, щоб Бог її любив: навіть, щоб вирізнив посеред інших людей. І це добре. Але не кожна віруюча людина усвідомлює з чим прихильність Бога пов’язана. Радше здається нам, що якщо Бог любить, то буде у нас все життя легко, будуть відсутні проблеми, і тому, зрештою, сприймаємо страждання як якесь Боже прокляття. Проявом такого світосприйняття є вислів «Бог його (її) покарав» коли ми бачимо, що в житті якусь людину спіткало горе. Ми засмучуємось перед обличчям майбутніх випробувань подібно до того чоловіка, що прийшов до Ісуса і який після слів про хрест та заклик до наслідування Христа в радикальній вбогості відійшов засмученим.
Хрест ми можемо сприймати як зло в нашому житті та втікатимемо від нього, бо він невигідний, незручний. Проте те, що може принести нам заслугу для вічного життя — це і є наш хрест. Свята Фаустина Ковальська у своєму щоденнику записала, що якби ангели могли заздрити, вони заздрили б людям через дві речі: страждання (тобто хрест) і Євхаристію. Зрозуміло чому: бо як через страждання, так і через Євхаристію ми можемо тісно єднатися з нашим Господом. Бідність є великим хрестом і великим випробуванням. Не можемо романтизувати бідності: вона часом є занадто жахлива і приносить багато болі. Але якщо бідність нести як хрест, то вона може стати джерелом багатьох Божих милостей…
Варто подивитися на зло, яке Бог допускає в нашому житті трошки по-іншому: Бог допустив його, бо вірить, що ти вартий більших духовних дарів, бо подивився на тебе з любов’ю, подібно як на цього юнака. Хоче, щоб через ці випробування ти тісніше з’єднався з Ним. Адже любов прагне розвитку улюбленої особи. «Кого Бог любить, того й картає, як батько улюбленого сина» (Притч 3,12). Якщо Бог тебе любить, то буде ставити тобі вимоги.
фінансово.
Щиро дякуємо!
