Чим спастися?

Роздуми до Слова Божого на ІІ неділю Великого Посту.

[Ісус Христос] спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі (2 Тм 1,9).

Що потрібно зробити людині, щоб отримати спасіння, вічне життя? Таке питання ставили собі люди віддавна. Не кожен міг собі сам на це відповісти, декому це, як їм здавалось, вийшло. Наприклад Будда, що утворив цілу релігійну систему, в якій все залежало від зусиль людини: мусиш так і так робити і будеш спасенний, тобто осягнеш нірвану, що для буддиста ототожнюється із спасінням. Подібно до буддистів дехто з віруючих може вважати, що спасіння залежить виключно від особистих зусиль людини. Така позиція суперечить істині, що відкрита Господом: спасіння ми не можемо осягнути своїми зусиллями. Навіть якщо покута буде дуже суворою, вона не зможе змити гріха.

Ми б не могли бути спасенними якщо б Бог не вийшов до нас на зустріч і не покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі ( 2Тм 1,9).

В Преображенні на горі Фавор Бог Отець свідчить про Ісуса Христа: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте” (Мт 17,5). Слова ці лунають невдовзі перед смертю Ісуса Христа на хресті, невдовзі перед жертвою, яка змила провину за гріх Адама і Єви, змила також наші особисті гріхи. Жодна людська жертва, жодна людська покута не могла зробити те, що зробила жертва Ісуса Христа на Голгофі: усунути прірву, що проходила, поміж Святим Богом і грішною людиною. Ісус Христос є Сином Божим, що став людиною, Він дійсно є улюблений Син Божий, що любить Отця і з любові та з послуху віри, йде виконати волю Свого Отця, згідно якої Бог приносить свого Сина в жертву, щоб дарувати вічне життя людям. Таким чином послух Ісуса волі Отця Небесного дозволяє здійснити велику справу спасіння людини від гріха і смерті вічної. Нічого б не були варті наші покути, якби не послух Ісуса Своєму Отцю.

Бог Отець взиває нас, учнів Христа, до послуху Його Синові, одночасно ставлячи Його послух в приклад нам. Віддатися волі Його Сина є найбільшою жертвою.

В своєму щоденнику св. Фаустина занотовує слова Милосердного Ісуса:

«Дочко Моя, віддаєш Мені найбільшу хвалу через терпеливе віддавання себе Моїй волі, а собі заробляєш таку велику заслугу, що ні постами, ні жодними умертвленнями не осягнула б того. Знай про це, дочко Моя, що коли свою волю підпорядковуєш Моїй волі, стягаєш на себе Мою велику прихильність. Та пожертва Мені люба та повна насолоди, вона подобається Мені, вона має силу.»

(Щоденник св. Фаустини Ковальської , № 904)