Справжній учитель має служити

Роздуми над Божим Словом на вівторок ІІ тижня Великого Посту

«На сідалище Мойсея посідали книжники та фарисеї», — говорить Ісус (Мт 23, 1).

Книжники та фарисеї — це ті, хто вчили ізраїльський народ. Ісусові не йдеться про те, що вони не мають на це право — адже кожен народ, кожна релігія має своїх вчителів, пастирів. Ісусові йдеться про, те що свій уряд вони виконують зле: «Вони в’яжуть важкі, непосильні тягарі й кладуть на плечі людей, а самі пальцем своїм не хочуть їх поворухнути» (Мт 23, 4). Вчитель сам повинен дати приклад виконання того, чого він навчає, бо вчитель не є господарем Закону Божого, а навпаки — його слугою і першим виконавцем.

Далі Господь продовжує перераховувати вчинки книжників і фарисеїв, які не подобаються Богові: «Всі свої вчинки вони роблять так, щоб їх бачили люди. Роблять ширшими свої філактерії [1] та побільшують китиці» [2] (Мт 23, 5). Філактерії та китиці на одязі книжників і фарисеїв були звичайними атрибутами єврейської релігії. Проте вони нічого не варті самі з себе, якщо людина не носить Божі заповіді в серці. Фарисеї красувались ними перед людьми, проте для Бога їхня постава була огидною, оскільки була звичайним лицемірством. Подібно і нагрудний хрест або медальйон може стати радше нашим звинуваченням, ніж предметом гордості, якщо ми не будемо намагатись виконувати Божі заповіді та поступати у своєму житті як люди віри.

«Люблять почесні місця на бенкетах і перші місця в синагогах, і вітання на майданах, щоб їх кликали люди: “Учителю!”», — продовжує далі Ісус.

Нам може здаватися, що місце вчителя більш вигідне: тебе слухають, а не ти слухаєш. Подібною є позиція отця: тобі повинні підкорятися, а не ти.

Але в духовному порядку віряни одне для одного є братами й сестрами. Святий Августин, єпископ, говорить до своїх вірних: «Коли лякає мене те, чим я для вас, то потішає мене те, чим я з вами. Для вас я — єпископ, а з вами — християнин. Те — ім’я уряду, це ж — благодаті, те небезпека, це — спасіння».

Як правдивий учитель, так і правдивий батько мають служити (Мт 23, 11). Чим більше в моєму покликанні я намагаюсь служити, тим більше я уподібнююсь до свого Вчителя. Ми не можемо перевищити свого Учителя в тому служінні, яке Він здійснив в стосунку для кожного з нас: віддав своє життя для того, щоб ми мали життя вічне.

_________________________________________________________

[1] Філактери (Мф 23:5) — це два ящички зроблені з телячої шкіри, в середені яких зберігалось чотири невеличких кусочки пергаміну із словами з Священного Писання з книг Виходу і Второзаконня, і які за допомогою шкіряних ременців прилаштовувались до лоба і лівої руки проти серця. Основою для цього служили слова Закону: «Нехай це буде знаком на руці твоїй і пам’яткою між очима в тебе, щоб закон Господній був в устах твоїх: могутньою бо рукою вивів тебе Господь з Єгипту. Ти допильнуєш цієї установи в свою пору з року в рік» (Вих 13,9і10); «Вкладіть оці мої слова у ваше серце й у вашу душу, прив’яжіть їх як знак собі до рук, і нехай вони будуть вам мов налобник між очима»(Вт 11,18). В єврейському богослужінні філактери мають дуже важливе значення також і сьогодні. Кожен єврей, якому виповнелось 13 років, коли приходить час ранішньої молитви, повинен обов’язково одягнути філактери, навіть якщо він перебуває в дорозі. Жінки ж і діти були вільні від цього.

[2] Китиці – закон наказував євреям робити їх на кінцях одягу (Чис 15.38-39; Втор 22.12) для нагадування про заповіді Господні.