Правдивий учитель має служити

Роздуми до Слова Божого на вівторок ІІ тижня Великого посту

«На катедрі Мойсея розсілись книжники та фарисеї», – говорить Ісус (Мт 23, 1).

Катедра – ототожнюється з владою навчання. Ісусові не йдеться про те, що фарисеї і книжники не мають на це право, бо кожен народ, кожна релігія має своїх вчителів, пастирів; але Ісусові йдеться про, те що свій уряд вони виконують зле: «В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть» (Мт 23, 4). Вчитель сам повинен дати приклад виконання того, чого він навчає, бо вчитель не є господарем Закону Божого, а навпаки – його слугою і першим виконавцем.

Далі Господь продовжує перераховувати вчинки книжників і фарисеїв, які не подобаються Богові: «Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери [1] й побільшують свої китиці» [2] (Мт 23, 5). Філактери і китиці на одязі книжників і фарисеїв були звичайними атрибутами єврейської релігії, проте, вони нічого не варті самі з себе, якщо людина не носить Божі заповіді в серці. Фарисеї красувались ними перед людьми, проте для Бога їхня постава була огидною, оскільки була звичайним лицемірством. Подібно і нагрудний хрест або медальйон може стати радше нашим звинуваченням, ніж предметом гордості, якщо ми не будемо намагатись виконувати Божі заповіді і поступати в своєму житті як люди віри.

«Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження в синагогах та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: Учителю!», – продовжує далі Ісус.

Нам може здаватися, що місце вчителя більш вигідне: тебе слухають, а не ти слухаєш. Подібною є позиція отця: тобі повинні підкорятися, а не ти.

Але в духовному порядку віруючі одне для одного є братами і сестрами. Святий Августин, єпископ, говорить до своїх вірних: «Коли лякає мене те, чим я для вас, то потішає мене те, чим я з вами. Для вас я – єпископ, а з вами – християнин. Те – ім’я уряду, це ж – благодаті, те небезпека, це – спасіння».

Як правдивий учитель так і правдивий батько мають служити (Мт 23, 11). Чим більше в моєму покликанні я намагаюсь служити, тим більше я уподібнююсь до свого Вчителя. Ми не можемо перевищити свого Учителя в тому служінні, яке Він здійснив в стосунку для кожного з нас: віддав своє життя для того щоб ми мали життя вічне.

_________________________________________________________

[1] Філактери (Мф 23:5) – це два ящички зроблені з телячої шкіри, в середені яких зберігалось чотири невеличких кусочки пергаміну із словами з священного Писання з книг Виходу і Второзаконня, і які за допомогою шкіряних ременців прилаштовувались до лоба і лівої руки проти серця. Основою для цього служили слова Закону: ” Нехай це буде знаком на руці твоїй і пам’яткою між очима в тебе, щоб закон Господній був в устах твоїх: могутньою бо рукою вивів тебе Господь з Єгипту. Ти допильнуєш цієї установи в свою пору з року в рік. ” (Вих 13,9і10). ” Вкладіть оці мої слова у ваше серце й у вашу душу, прив’яжіть їх як знак собі до рук, і нехай вони будуть вам мов налобник між очима. ” (Вт 11,18). В Єврейському богослужінні філактери мають дуже важливе значення також і сьогодні. Кожен єврей, якому виповнелось 13 років, коли приходить час ранішньої молитви, повинен обов’язково одягнути філактери , навіть якщо він перебуває в дорозі. Жінки ж і діти були вільні від цього.

[2] Китиці – закон наказував євреям робити їх на кінцях одягу (Чис 15.38-39; Втор 22.12) для нагадування про заповіді Господні.