Багач і Лазар

Роздуми до Слова Божого на четвер ІІ тижня Великого посту

Ця притча дуже добре дає зрозуміти нерозривність зв’язку поміж тим, що ми робимо (або не робимо) в земному житті, і нашою майбутньою долею у вічності.

Ісус змальовує в притчі двох осіб, долі яких пересікаються в житті: багач і Лазар, який «лежав у нього при воротях» (Лк 16, 20). Ім’я Лазар докладно перекладається як «допомога Божа». З тексту не зовсім зрозуміло за що багач опинився в пеклі. Деякі богослови стверджують, що причина була лише в тому, що він був багатий, «що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішно» (Лк 16, 19) і як говорить до нього Авраам: «Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.» (Лк 16, 25). Цю думку посередньо підтверджують слова Ісуса Христа: «Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. І ще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.» (Мт 19, 24) Справа ж не в тому, що людина вже через саме посідання якогось матеріального добра не може ввійти в Царство Небесне, але в тому, що посідання якогось матеріального маєтку – це серйозна спокуса, адже створює ілюзію самодостатності і зайвості Бога. Такий стан, відчуття самодостатності, протиставляється першому з восьми блаженств, блаженству вбогих духом. Невипадково, можливо, Ісус називає по імені цю вбогу людину, а багатий залишається неназваним. Лазар повністю живе з допомоги Божої, він не може ні на кого сподіватися крім Бога. Лазар на землі жив надією на Бога. Надія, довіра Богові, яка виражається в наших учинках, є тим єдиним зв’язком, який тут на землі єднає нас з Богом, і який нас запроваджує з землі до неба. Багатий покладався на багатство, а після смерті матеріальне не має вже ніякої вартості, і тому сподівання його марні. Якщо б він зрозумів, що, допомагаючи бідному, він може запевнити собі вічне життя, то міг би врятуватися (пор. Лк 16,9). Отже, багатія згубило не саме багатство, а сліпота і невразливість на справи вічного життя. Ми також можемо забути про вічні справи і переоцінювати важливість матеріальних цінностей, покладаючи саме на них надію, не обов’язково будучи ззовні багатіями. Така поведінка може проявлятися в заздрості і осудові тих, хто щось має. Подивімося радше на Лазаря: ми не чуємо від нього нарікань, чи докорів і слів засудження стосовно багатія, він приймає свою долю і погоджується з волею Божою, який через бідного Лазаря давав шанс багатому спастись. Бог використовує нас, щоб ми служили спасінню одне одного, та ми не завжди хочемо бачити ці нагоди.

Важлива також істина про пекло, з якого вже вийти неможливо, і це важлива пересторога.

Багатій, побачивши свою долю, хотів врятувати принаймні своїх родичів від небезпеки пекла. Він просить Авраама, щоб той послав Лазаря для напоумлення їх. Авраам же стверджує, що віруючій людині має бути достатньо того, що написано в Святому Писанні [1] , бо все що потрібно для спасіння Бог вже об’явив.

Ми ж повинні розцінити ці слова як план до спасенних дій: довірити своє життя Богові, а не нарікати на те, що чогось не маємо, не засуджувати інших і не заздрити їм, підкріплювати свою віру Словом Божим і служити справі нашого спасіння, несучи безкорисну допомогу потребуючим тим чим можемо. Таким чином ми можемо осягнути вічне життя.

_________________________________________________________

[1] Закон і пророки вираз, який означає Святе Писання, що складалось в часи Ісуса Христа з двох основних частин: П’ятикнижжя Мойсея, або Тори і зібрання пророцьких книг