Греко-католицький календар:
Мч. Сави Стратилата
мчц. Олександри
Ап. – Ді. 24 зач.; 10, 1-16
1. А був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, 2. побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3. Бачив він – десь коло дев’ятої години дня – ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього та йому мовив: «Корнилію!» 4. Той видивився на нього і, переляканий, озвався: «Що, Господи?» А він сказав до нього: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе. 5. Пошли ж тепер людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6. Він гостює в одного гарбаря Симона, що має дім край моря.» 7. І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх домових слуг та побожного воїна з тих, що стало з ним перебували, 8. і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу. 9. Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю помолитись коло шостої години. 10. Він зголоднів і захотілося йому їсти. І от, як йому готували, найшов захват на нього: 11. бачить він небо відкрите, а з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана чотирма кінцями, і спускається на землю. 12. Були ж у ній всякі чотириногі, плазуни земні й небесні птиці. 13. І пролунав до нього голос: «Устань, Петре, заколи і їж!» 14. Петро ж відповів: «Ніколи, Господи, бо я ніколи не їв нічого поганого й нечистого.» 15. І знову, вдруге, залунав голос до нього: «Що Бог очистив, ти не погань.» 16. Це сталося тричі, і зараз же річ ота піднялась на небо.
Єв. – Йо. 24 зач.; 6, 56-69.
56. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому. 57. Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною. 58. Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.» 59. Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі. 60. Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» 61. Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу? 62. А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, – що тоді? 63. Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух – ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя. 64. Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його. 65. Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.» 66. Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили. 67. Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?» 68. Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного! 69. Ми й увірували й спізнали, що ти – Божий Святий.»