Бути мудрими як змії та простими як голубки

Роздуми до Слова Божого на вівторок IX звичайного тижня

Які ж гарні слова говорять Ісусу фарисеї та іродіяни: «Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу» (Мк 12,14). Але мета цих слів підступна – приспати увагу противника. Не випадково, можливо, посилають саме цих «декого з фарисеїв та іродіан, вони зналися на своїй справі – маніпулювання людиною.

Подібно діють шахраї для того щоб використати людину в будь-який спосіб, підкупають довіру людини тим, що виказують свою прихильність до неї. А коли людина шахраєві довірилась – він починає здійснювати свій злодійський намір. І коли жертва шахрайства схаменеться – шахрая і сліду немає разом, наприклад, з коштовностями чи грошима. Є люди особливо піддатливі на подібного роду маніпуляції, вони найчастіше відрізняються наївністю. Можливо, фарисеї вважали, що і Ісус є таким собі наївним чоловіком, якого можна зловити в тенета своїх хитрощів. Але, фарисеї не усвідомлювали мабуть, що Ісусові відкриті їхні серця, Він наче на долоні бачив їхню підступність.

Ми покликані наслідувати Ісуса, який говорить до нас: «Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки» (Мт 10,16). Не повинні ми бути наївними, повинні розсудливо відноситися до світу в якому живемо, пам’ятаючи, що в цьому світі не тільки добро, але є люди і сили, які будуть намагатися чинити зло тим, тим, хто наслідує Христа. Одночасно ми повинні бути позбавлені лицемірства, подвійних думок, подвійних стандартів, подвійного життя, тобто бути простими як голубки.

Інший момент, який також важливий для кожного християнина – це стосунок людини до світської влади і стосунок до Бога. Коли Ісус показує римську монету і питає: «Чий це образ і напис?», можемо почути відлуння слів з книги Буття: «Тож сказав Бог: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу»(Буття 1,26).

Слова «Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові – що Боже.» не тільки не звільняють від обов’язку податку, але й нагадують про обов’язки людини стосовно Бога. Бог дав нам життя, дає благодаті, потрібні нам для спасіння, і тому справедливо в кінці нашого земного життя буде вимагати від нас звіту. Ми не належимо собі, хоча і маємо дар свободи. Про те, що потрібно повернути Боже Богові, люди нерідко не тільки забувають, але й нехтують цим, вважаючи самих себе розпорядниками свого життя…