Роздуми до Слова Божого на четвер VI тижня Великодня
Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. (Йн 16, 20).
Ісус говорить учням про обставини свого відходу, про смерть. Смерть взагалі є причиною смутку і душевного болю. Втратити близьку, кохану людину – це подвійний біль. Але ще важчий біль учнів Ісуса Христа, бо вони втрачають Того, з Ким вони пов’язували надії всього свого життя. Вони пішли за Ним, всього зреклися і ось тут перед ними поразка хреста, їх сподівання зруйновані і вони переживають кризу віри. Ця «поразка хреста» є іспитом і очищенням віри: відходить все те, що не є Божим у вірі, залишається чиста і міцна віра. Якби не було поразки хреста, то не можна було б очікувати і зішестя Святого Духа.
Я думаю, що практично всі віруючі повинні раніше чи пізніше пройти через таке випробування віри, щоб попрощатися зі своїми людськими сподіваннями і очистити в серці місце для Бога, для Святого Духа.
Християнин повинен пам’ятати, що «ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість» (1 Кор 1, 23-24). Якщо ми проповідуємо розп’ятого Христа, то й у нас повинно бути щось розіп’яте: наш егоїзм, наша інфантильність або волюнтаризм і зарозумілість. Повинні бути розіп’яті навіть наші людські сподівання на те, що Бог нам повинен щось запевнити. Кожен, маючи свій хрест, приймаючи його на себе, дознає очищення віри. І лише після цього ми можемо відкритися на дію Святого Духа, Який нас перемінює згідно істинного Божого плану і який приносить правдиву радість, якої в нас ніхто і ніщо не зможе забрати…
фінансово.
Щиро дякуємо!
